«Жизнь учит разуму, мудрости – только Бог…»

  • Posted on: 18 April 2014
  • By: editor

С.Садовенко, для «Кстати+»
Попала я на сегодняшнюю встречу случайно. Впрочем, таких случайностей в жизни не бывает, потому что каждый человек в твоей жизни появляется не просто так. В этом убедились те, кто пришёл на встречу с украинским писателем, лауреатом множества литературных премий, в том числе самой престижной в нашей стране – имени Шевченко. Итак, Мирослав Дочинец – в Днепродзержинске.
Среди зрителей в зале кинотеатра Шевченко – школьники, студенты, филологи, просто неравнодушные люди. Неравнодушные не только к современной литературе, но и ко всему, что происходит вокруг. Наш собеседник умён, обаятелен, с абсолютным отсутствием какого-либо пафоса, с той житейской мудростью, которая достигается либо к закату жизни количеством прожитых лет, либо неустанной и кропотливой работой над собой. Мирослав Иванович говорил о многих важных и сложных вещах, о книгах, об Украине, отвечая на вопросы серьёзно и не очень. «Криничар», «Горянин», «Лис», «Хліб і шоколад», «Вічник» - кто-то читал, кто-то слышал об этих книгах, многие захотят прочитать после знакомства с автором. Не пересказывая содержание разговора, позволю себе процитировать нашего сегодняшнего собеседника.
По поводу сноса памятников:
- Наївно воювати з ідолами, ти воюєш просто з камінням…
О жизни и людях:
- У кожного свій хрест. Якщо ти не хочеш нести свій хрест, він тебе придавить.
- Опинитися на дні життя не страшно. Дно, щоб відштовхнутися і пливти далі.
- Люди в Бога різні.
О политике:
- Ніхто ні за рублі, ні за долари, ні за євро не принесе щастя в Україну.
- Львів не має вчити Донецьк і навпаки.
- Європейські цінності – сумнівні, але у них є цінність життя, виборена революціями.
- Хто вирішив, що пенсія повинна бути 1200грн, а зарплата в робочого 2000? Це синдром рабства – платити рівно стільки, щоб людина не померла від голоду , щоб працювала.
- Побачив на будинку навпроти готелю український прапор. Здивувався, тому що в Закарпатті ми прапорів не вішаємо, це в серці…Але приємно.
О политических партиях сегодня:
- Їх не треба підтримувати. А деякі – затаврувати.
- Люди нікому не вірять – це добре.
О книгах и творчестве:
- Книги – діти. Всі різні. У кожного своя біографія, яка вже не залежить від автора. Найкраща – та, що народжується зараз.
- Мій вчитель – Гоголь. Я виріс на російській літературі. Після Буніна, Чехова, Купріна, Паустовського не маєш права писати гірше.
- Перша книга – як перша жінка, перший ковток вина, зустріч дитини з річкою…
- Творчість – це свобода.
- За життя достатньо прочитати 5 книжок. Але щоб їх знайти, треба прочитати 5 тисяч.
Полтора часа прошли незаметно. Мирослав Дочинец подписывал свои книги, раздавал автографы, а меня не покидала одна мысль – если такие люди есть среди нас, у Украины, видит Бог, есть шанс несмотря ни на что. А если бы люди вместо политических митингов ходили на встречи с писателями, взаимопонимания было бы гораздо больше…


В связи со сложной ситуацией в Украине, а также с участившимися случаями откровенно неадекватных - оскорбительных, призывающих к насилию и разжигающих вражду - комментариев, возможность комментирования материалов на "Кстати+" временно закрыта.


Другие новости

Loading...

Реклама