В библиотеке на Шевченко сегодня, 20 сентября, собрались представители мощного волонтерского движения Каменского – центра «Павутинка».
Как отметила директор библиотеки Лариса Денисюк, встреча прошла именно в стенах библиотеки, потому что сейчас, в такое нелегкое для страны время, библиотекари также являются активными волонтерами, которые помогают нашим защитникам.
Представила городской волонтерский центр «Павутинка» его руководитель Людмила Устименко.
- З перших днів війни треба було щось робити, не сидіти вдома, - рассказала Устименко. - Перший притулок нам надав настоятель Козацької церкви Пресвятої Покрови отець Феодосій, де ми розпочали плетіння сіток, кикимор і інше. Поступово ми почали виходити за рамки просто волонтерського центру, тому що ми почали допомагати фронту: багато шиємо на замовлення бійців. І в нас виникла така думка, що волонтерський центр - не офіційний, тому важко було працювати, і ми вирішили офіційно зареєструватись. І я разом з Валерієм Пархомчуком та Євгенієм Коломойцем створили благодійний фонд «Ми з Кам’янського». А «Павутинка» став його відокремленим підрозділом, але працюємо, як і працювали.
Приятно то, что в центре взрослым активно помогают дети, которые выполняют непростую работу. Юных каменчан даже отметил фонд Сергея Притулы. Все волонтеры «Павутинки» получили от его фонда Благодарности и подарки.
На встречу с нашими местными волонтерами приехала и активистка Майдана, также волонтер, писательница и наша землячка Светлана Терейковская. Она 30 лет проживала в Каменском, работала учителем, а после переехала в Киев, где стала заниматься активной волонтерской деятельностью и писать книги. Светлана была очень растрогана работой наших волонтеров, особенно детей, и рассказала о начале своего волонтерского пути.
- Волонтерський центр, в якому я зараз працюю у Києві називається «Троєщенські пліткарочки», - рассказала Терейковская. – І символ його – лялька-мотанка у камуфляжі, де написано: «Ти за мене горою там, я за тебе горою тут». Мабуть, краще і не скажеш, бо Україна сьогодні сплошний фронт. Волонтерство моє розпочалося весною в 2013 році, коли була завірюха серед весни, і Київ став, зупинився транспорт, закутий на мосту між лівим і правим берегами. І тоді по соцмережах пішов перший клич: готуємо чай, допомогу. І ми просто виходили с термосами на вулицю. І це був перший урок волонтерства, коли ти нікого не знаєш, але вже наперед всіх любиш. Так Київ пройшов першу репетицію, репетицію непогоди, щоб сформувати волонтерство. Потім ми пішли по вулицям розчищати сніг, допомагали всі разом, захищалися від непогоди.
Дальше Киев и всю Украину в целом ждали более трагические события – 30 ноября на Майдане беркутовцы побили студентов, а дальше – Революция Достоинства 2014 года.
- Я стала активною волонтеркою, яка була на Майдані, - рассказала Терейковская. - Стала очевидцем тих подій, які відбувалися. Уночі з 18 на 19 лютого нам вдалося вижити, тоді я зрозуміла наскільки наші брати - наші небрати. Бо проти нас тоді були примінені бойові гранати, отруйні токсичні речовини. Про все це я написала в своїх книжках. Цей газ примінявся в «Норд-Ості». Але ми були на повітрі, тому люди помирали повільно. Зараз ще йдуть суди. Тепер всі волонтери, які були на Майдані, перейшли на фронтовий майданчик. Ми займаємося тим самим, що і ви сьогодні.
В арсенале нашей землячки два тома биографии «Небесна Сотня. Життєписи» . По ее словам, на их написание ушло 7 лет. Это летопись, позволяющая познакомиться с Героями Небесной Сотни – такими, какими они были при жизни, малоизвестными биографическими фактами, воспоминаниями и свидетельствами родных, друзей и земляков.
