Іноді дружба, перевірена роками спільної роботи та довірою, може в одну мить перерости у ненависть і нелюдську жорстокість. Саме так сталося після звичайного застілля з алкоголем, яке завершилося трагічно. Побутова сварка між двома чоловіками переросла у жорстоке побиття, що стало фатальним для одного з них. Заводський районний суд поставив крапку в цій справі, визнавши обвинуваченого винним та призначивши йому дев’ять років позбавлення волі.
Хто на лаві підсудних
Обвинувачений (так будемо його називати у подальшому) — молодий чоловік, уродженець м. Дніпродзержинська, громадянин України, із середньою освітою, не працює, не одружений, раніше не судимий.
Йому інкримінували вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України — умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Обставини трагедії
Подія сталася 22 вересня 2024 року близько 22:30. Між обвинуваченим та його знайомим, з яким вони перебували у дружніх стосунках, виник конфлікт під час спільного вживання алкоголю.
Під час сварки обвинувачений кілька разів ударив потерпілого по тулубу та обличчю. Той упав, однак на цьому побиття не припинилося. Коли потерпілий вже лежав і не міг повноцінно захищатися, обвинувачений продовжив бити його руками та ногами, завдаючи удари по голові, грудній клітці та тілу. Потім він підібрав із подвір’я дерев’яну палицю та завдав нею понад вісім ударів по голові й обличчю. Згодом експертиза підрахує, що потерпілому було завдано 32 удари по тілу, з них 9 – по голові.
Наслідки побиття
У результаті нападу потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, зокрема:
закритої черепно-мозкової травми;
закритої травми грудної клітки з численними переломами ребер;
численних синців і саден на тулубі та кінцівках.
Отримані травми виявилися смертельними — чоловік помер.
Що розповів обвинувачений у суді
У суді обвинувачений повністю визнав свою вину. Він пояснив, що добре знав потерпілого: вони разом працювали у сфері ремонту побутової техніки, а загиблий іноді приводив йому клієнтів. Вони навіть товаришували.
У день трагедії вони разом приїхали до дядька обвинуваченого, той попросив відремонтувати йому пральну машину. Після завершення роботи чоловікам дали пляшку горілки та 100 гривень «на подяку». Вони почали випивати відразу, на подвір’ї у дядька, який у цей час дивився телевізор і не бачив, що відбувається на подвір’ї.
Причиною конфлікту стала розмова про зниклий хрестик потерпілого, і взаємні звинувачення у крадіжці колекційних монет. Словесна суперечка швидко переросла у фізичне насильство. Обвинувачений кілька разів ударив потерпілого кулаками, після чого той упав на землю. Коли потерпілий опинився на землі, обвинувачений продовжив завдавати йому численних ударів руками та ногами, наносячи удари по обличчю й тулубу та вимагаючи відповіді на запитання: «Де монети?».
На запитання обвинуваченого потерпілий не відповідав по суті, лише вживав нецензурну лексику. Згодом обвинувачений підняв із землі дерев’яну палицю довжиною близько 20 см і діаметром приблизно 7–8 см та продовжив побиття, завдаючи потерпілому удари зазначеним предметом. Під час побиття потерпілий сказа обвинуваченому, що той його вбиває. Після цього обвинувачений припинив бити його палицею та відкинув її вбік.
Обвинувачений стверджував, що не мав наміру вбивати товариша, однак визнав, що діяв агресивно й неконтрольовано.
Як виявили смерть
Після побиття потерпілий ще певний час був живий. Вранці його намагалися привести до тями, допомогли перейти у ванну кімнату, щоб прийняти ванну. Господар дозволив, навіть набрав у ванну води, а сам вийшов розвішувати випрану білизну. Повернувшись, у ванну кімнату побачив, що потерпілий на нього не реагує. Подумав, що той втратив свідомість. Спустив воду з ванної. Подумав, що потерпілому після прийняття гарячих ванних процедур буде холодно, і застелив того ковдрою.
Згодом стало зрозуміло, що чоловік не подає ознак життя. Викликана швидка допомога констатувала смерть.
Злякавшись, обвинувачений утік, але невдовзі повернувся додому, де його вже чекали поліцейські.
Позиція матері загиблого
Під час судового розгляду була допитана мати потерпілого. Вона повідомила, що проживала разом із сином за адресою на вулиці Наддніпрянській у місті Кам’янське. За її словами, син працював майстром з ремонту побутової техніки та мав відповідні підробітки.
Обвинувачений був їй добре знайомий, оскільки часто приходив до сина. Свідок зазначила, що між ними існували приятельські стосунки. Іноді вона навіть позичала обвинуваченому гроші, водночас неодноразово робила зауваження, аби той не приносив її синові алкоголь.
Жінка також розповіла, що раніше вже виникала конфліктна ситуація, пов’язана із зникненням хрестика її сина, який, за її припущеннями, було втрачено або залишено в будинку обвинуваченого. Свідок підозрювала, що хрестик міг бути привласнений обвинуваченим, однак підтверджень цьому не мала.
У той день, близько 23:15, вона телефонувала синові та з’ясувала, що той перебуває в будинку дядька обвинуваченого. Під час телефонної розмови син спілкувався з нею спокійно, ознак конфлікту чи небезпеки вона не помітила. Жінка знала, що цього вечора її син разом з обвинуваченим вживали алкогольні напої.
Причини виникнення конфлікту між сином та обвинуваченим їй не відомі. Водночас жінка переконана, що обвинувачений діяв умисно та свідомо заподіяв її синові смертельні тілесні ушкодження. У зв’язку з цим вона просила суд призначити обвинуваченому найсуворіше можливе покарання, а також повністю задовольнити заявлений нею цивільний позов.
Докази у справі
Вина обвинуваченого підтверджена сукупністю доказів, зокрема:
протоколом огляду місця події;
показаннями свідків;
висновком судово-медичної експертизи №1653к від 23.09.2024 року.
Експерти встановили, що смерть настала внаслідок не менше 32 травматичних дій, з яких щонайменше 9 — удари по голові. Ушкодження були завдані незадовго до смерті руками і ногами у взутті, а також дерев’яною палицею. Також підтверджено, що потерпілий перебував у стані легкого алкогольного сп’яніння.
На місці події вилучили ту саму дерев’яну палицю зі слідами крові потерпілого і його закривавлений одяг.
Доказом вини обвинуваченого є і те, що його взяли на місці злочину.
Рішення суду
Суд визнав, що вина обвинуваченого повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України – умисне нанесення тяжких тілесних пошкоджень потерпілому, які спричинили його смерть.
Пом’якшувальними обставинами суд визнав:
щире каяття;
те, що обвинувачений – раніше не судимий, відсутність на нього скарг за місцем мешкання, і те, що на обліку у лікарів психіатра та нарколога він не перебував;
активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжувальних обставин не встановлено.
Вирок
16 вересня 2025 року Заводський районний суд Кам’янського ухвалив:
визнати обвинуваченого винним;
призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.
Початок відбуття покарання рахувати з 23 вересня 2024 року.
Також суд постановив:
стягнути з обвинуваченого 4 775 грн 40 коп. процесуальних витрат;
відшкодувати матері потерпілого 23 500 грн матеріальної шкоди;
стягнути 500 000 грн моральної шкоди.
Ця справа стала ще одним трагічним прикладом того, як побутовий конфлікт, підігрітий алкоголем, за лічені хвилини може перерости у неконтрольоване насильство з фатальними наслідками. Дружні стосунки, спільна робота й багаторічне знайомство не стали запобіжником від жорстокості, яка обірвала людське життя. Вирок у цій справі — це не лише кара для винного, а й суворе нагадування про те, наскільки тонкою може бути межа між звичайною сваркою та трагедією. Ціна імпульсивної агресії виявилася надто високою — людське життя, зламані долі й біль, який уже ніколи не вщухне.