3 июля днепродзержинские активисты «Правого Сектора» приняли участие в Марше в четь Святослава в Киеве. Подробностями поделился лидер городской организации «ПС» Аскольд Можейко.
«Минулої п`ятниці Кам`янська організація ПС приймала участь у Марші націоналістів на честь перемоги князя Святослава Хороброго над Хазарським каганатом. Здавалося б, коли жив той князь і яке відношення мають його перемоги до нас, нинішніх? Насправді, найбезпосередніше. Наші давні вороги, юдеї-хазари, керували впряму або опосередковано половиною Європи і Азії. Причому керували нечувано підло і жорстоко. Маючи надприбутки від работоргівлі і тримаючи під собою шовковий шлях з Китаю аж до Провансу, вони зосередили у своїх руках величезні скарби. За це золото хазарські юдеї могли найняти військо в 7-12000 професійних воїнів-тюрків, чого не могла собі дозволити ЖОДНА середньовічна держава (всі армії середньовіччя мали тільки невеличкий кістяк воїнів-профі, дружинників, всі решта призивалися у випадку війни). Надмобільна кіннота раптово з`являлася у будь-якій точці, від Башкірії до Бухари, від Грузії до Київа, і наносила нищівну поразку повсталим народам. Після цього переможені обкладалися тяжкою даниною, особливо популярними були раби з числа підкорених народів (супер товар, який тільки зростав у ціні і завжди мав попит). Київський князь Олег сер`йозно виступив проти хазар і навіть спершу мав деякий успіх, але невдовзі величезне військо кочівників підступило зі степу. Були знищені наші потужні прикордонні укріплення і всі фортеці аж до Київа. Князю Олегу і всій Русі-Україні був поставлений ультиматум: скласти зброю і перейти на бік хазар. Причому наші предки змушені були, на вимогу ворога, здати свої мечі. Після цього руських воїнів примусили воювати за інтереси Хазарії проти Візантії. Під час тих походів загинули тисячі русів "і плач великий стояв по всьому Київу, у кожній хаті оселилась жаль". І тільки через 70 років наша земля удостоїлася Божої милості - змужнів і виріс великий Воїн, князь Святослав, місією якого була очистити Русь-Україну від лютого ворога і воздати їм за всі наші кривди. Військо Святослава здійснило блискавичний маневр - пройшло на човнах з Дніпра аж до Волги, і неочікувано заскочило ворога прямо у його столиці, місті Ітіль (стояло в гирлі Волги, зараз його залишки затоплені). Була винищена до ноги вся юдейсько-хазарська аристократія, і Хазарія більше ніколи не відродилася. Так, вороги Русі, кочівники, нікуди не зникли, але це був вже звичний ворог, який посягав на статки і життя русів, але не на їхні душі, як це робили хазари.
Нині Україною правлять нащадки тих самих хазарів (це визнають вони самі), а зі степу лізуть ті ж дикі орди, що й 1000 років тому. З огляду на це і вирішено було нагадати нашому одвічному ворогу, що буває з тими, хто приходить на землю предків з мечем або намагається придушити народ за допомогою новітньої каббали - кредитів, податків, тарифів, безправ*я, корупції, зрадливих і продажних ментів, прокурорів, суддів і цілковитого беззаконня (для того щоб вбити в нас надію на звільнення з рабства).
В цілому захід вийшов непоганим. Але ЗМІ, особливо центральні, майже проігнорували цю визначну подію, ніби нічого не сталося. Насправді ж сталася дуже важлива річ: ми заявили, що в останнє приходимо до столиці без зброї, якщо влада не виконає вимог ВСІХ українських патріотів, не тільки добровольців. Нація знемагає у кривавій боротьбі, а хазарська верхівка, напросто глузуючи з наших удів і загиблих, заробляє не міл`йони - мільярди! На марші зібралися надто сер`йозні люди (воїни-добровольці з багатьох формувань, не вистачало тільки Азова), щоб до їхніх вимог не прислухатися. І не допоможуть, в разі повстання, ніякі тисячі ментів, до зубів озброєних і прикормлених: хлопці з маршу звикли до крові, своєї і чужої, і їх не залякати - надто багато бачили. Шкода тільки, що захід проводили ввечері у п`ятницю, коли головні винуватці наших поразок і злиднів спокійно собі відпочивали по дачах. А вони мусили бачити наші обличчя і чути рев тисяч воїнів, це додає впевненості і спритності при проведенні реформ. Вони б мали хоча б злякатися, але хода вийшла аж надто мирною. Якби шини запалили вдень під вікнами Кабміну, а потім на Банковій, це би виглядало зовсім інакше. І головний недолік: не було Провідника. А всім нам вкрай необхідне його слово.
По наших приблизних підрахунках, добровольців у колонах (себто організованих) було десь близько 5 тисяч, а вздовж колон йшло ще десь приблизно 2 тисячі різномастного люду. Приємно здивувало те що кияни не вибалушують перелякано очі при слові "Правий Сектор", натомість багато хто говорив, що добровольці - то остання надія на зміну прогнилої влади. Одним словом, тил і сприяння нам в Київі забезпечені. Ще кілька місяців "шоколадно-кулявлобного антикризового менеджменту", зради і здачі земель на Сході, і підтримка у столиці буде 99%. Приємно і радісно було побувати серед однодумців, цього іноді так не вистачає. Разом переможемо! Слава Україні!», - пишет Можейко в своем фейсбуке.