27 січня світ відзначив Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – одну з найтрагічніших сторінок історії ХХ століття. Під час Другої світової війни жертвами цієї жахливої трагедії стали близько 6 мільйонів євреїв. Україна, зокрема й Дніпродзержинськ (нині Кам’янське), не стали винятком у цій трагічній історії.
У нашому місті також відбувалися масові розстріли євреїв, які назавжди залишили глибокий слід у пам’яті нащадків. Про ці трагічні події нагадує стенд “Голокост”, що знаходиться в музеї єврейської спільноти Кам’янського.
Стенд пам’яті
Дробицький Яр у Харкові, парк Гагаріна (зараз Студентський) у Дніпрі, урочище Сосонки у Рівному, піщаний кар’єр біля Ковеля, і, звичайно ж, Бабин Яр у Києві – це все далеко не повний перелік місць масових розстрілів єврейського населення німецько-фашистськими загарбниками. Так склалося, що саме київський Бабин Яр став найупізнаванішим символом Голокосту в Україні. Однак у його тіні маловідомими лишились сотні інших місць масових страт євреїв. Одне з таких було і в Кам’янському (тоді Дніпродзержинську) – великий котлован на території Баглійського коксохімічного заводу (зараз «Південкокс»), де під час війни фашисти розстрілювали полонених і євреїв. Його прозвали Дніпродзержинським Бабиним Яром.
У 1993 році дніпродзержинський художник Микола Косинський намалював картину про ці розстріли – «Дніпродзержинський Бабин Яр». Саме ця картина стала основою стенду пам’яті, який можна назвати не лише окрасою, а й візитною карткою музею єврейської громади Кам’янського. Обрамляють картину написані золотом 128 прізвищ євреїв, які були розстріляні в нашому місті в роки війни. Цей стенд не лише зберігає пам’ять про загиблих, а й є символом скорботи та нагадуванням про страшну ціну ненависті й нетерпимості. Тут увічнені імена як окремих людей, так і цілих сімей, які стали жертвами нацистських репресій.
– Ми сподіваємося, що стенд пам’яті “Голокост” у нашому музеї стане не лише символом збереження пам’яті про загиблих євреїв, а й кроком до відродження духу єврейства у Кам’янському, – розповідає Інна Шеремет, член творчої групи музею. – Це місце покликане не лише нагадувати про трагедії минулого, а й об’єднувати громаду навколо спільної історії, культури та традицій, які є невід’ємною частиною нашого міста.
Як розповіли співробітники музею, стенд «Голокост» було створено на пожертви членів общини. А список розстріляних, який розміщено на стенді, надав музею член єврейської громади Петр Фішбейн зі свого власного архіву.
Пізніше до стенду додали два бронзові підсвічники, які принесла в музей член громади Наталя Горіна. Вона зняла їх з піаніно своєї бабусі. Цими підсвічниками працівники музею хотіли підкреслити єдність єврейських сімей. Ще планується встановити зверху стенду підсвічування.
Точна цифра загиблих невідома
Скільки саме євреїв загинуло у Дніпродзержинську під час війни – достеменно невідомо. Згідно з архівними документами, фашисти знищили 285 місцевих євреїв. Проте дослідники впевнені, що жертв було набагато більше. Адже розстрілювали євреїв не лише у «Бабиному Яру», а й в інших місцях. Наприклад, на місці, де зараз знаходиться міська лікарня №4. До речі, коли її будували, на тому місці, де закопали розстріляних людей, нікого з небіжчиків не перепоховали. Будували, як кажуть, «на кістках». Були в місті й інші місця розстрілів. Тому, звичайно, важко підрахувати, скільки саме людей було тоді розстріляно, і скільки з них саме євреїв. Як розповідала журналістам Віра Борисівна Сатарова, яка дівчинкою пережила фашистську окупацію Дніпродзержинська, після визволення міста тут залишився живим усього один єврей – Шапіро. Інших стратили.
Співробітники музею налаштовані продовжувати пошуки відомостей про розстріляних під час війни євреїв, шукати їх родичів, знайомих, їх адреси і телефони.
Під стендом «Голокост», на поличках фотографії Пінхуса і Пейсі Бахмутських – розстріляної у нашому місті єврейської родини. Їх прізвища є на цьому стенді. Це фото приніс їх родич Петро Бахмутський, член єврейської громади. А йому це фото прислала сестра, яка живе в Ізраїлі. Вона – онука цих розстріляних людей, їй зараз 93 роки.
– Ми будемо збирати фото людей, які є у цьому списку, документи, які підтверджують, що ці люди жили у нашому місті, – розповідає Ліза Юхимівна Белінська, засновник і організатор музею (колеги поважно називають її хранителькою музею). – Будемо шукати їх родичів (багато з них живуть за кордоном). Поки що ми лише розпочали цю роботу. Звернулися за допомогою до членів громади. І результати, як бачите, вже є.
За словами Ю.Белінської, місцевий архів надав музею список розстріляних жителів Дніпродзержинська, не лише євреїв. У цьому списку – чотири єврея – сім’я Полонських. Їх прізвища є на стенді. Також архів дав документи, в яких є заява Н.Вітковської, яка підтверджує, що її брат і ще три члени родини Полонських були розстріляні у 1942 році, це підтверджують свідки.
Ще один документ з архіву – довідка, яка підтверджує розстріл місцевої жительки Ш.Ю.Лінецької у 1942 році, прізвище якої є на стенді. Підтвердження – від її правнучки Наталії Петрової.
Робота продовжується
– Ми розмовляли з родичкою розстріляного під час війни С.Б.Стеріна – його прізвище вказано на стенді, – розповідає Юлія Задорожна, завідувачка бібліотекою приватного ліцею «Бейт Менахем Любавич» і член творчої групи музею. Вона живе в Ізраїлі і про свого трагічно загиблого родича нічого не знає. На жаль, це не поодинокий випадок – дуже багато людей зовсім не знають, що їх родичі були розстріляні у Дніпродзержинську під час війни. І дізнатися їм про це ніде. Саме тому музей єврейської спільноти Кам’янського так ретельно працює над пошуком та збереженням інформації про ці трагічні події. Завдяки цій кропіткій роботі люди можуть відкрити для себе історію своїх сімей, вшанувати пам’ять загиблих та зберегти правду для майбутніх поколінь.
Крім старих фото, на поличках, під стендом можна побачити книжки про Голокост і газети часів війни – 1943 року. За словами Л.Белінської, їх принесла до музею Алла Бузинер, вона знайшла їх в архіві своєї матері.
– Це – справжні газети того часу, раритети – розповідає Ліза Юхимівна. – Ми заламінували їх, щоб зберегти, щоб відвідувачі могли вільно не лише їх роздивлятися, а й потримати у руках, ретельніше вивчити, відчути дух того часу.
Співробітники музею єврейської спільноти Кам’янського не зупиняються на досягнутому та продовжують невтомну роботу над увічненням пам’яті євреїв нашого міста. Їхня місія – зберегти історію, віднайти нові свідчення та імена, які ще залишаються невідомими, і донести цю інформацію до майбутніх поколінь. Ця праця є важливим кроком у збереженні культурної спадщини та історичної правди. І велика подяка їм за це від усіх жителів Кам’янського.
ДОВІДКА
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, встановлений рішенням Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 2005 року, щорічно відзначається 27 січня. В цей день у 1945 році були визволені в’язні найбільшого нацистського табору смерті – Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. За час існування цього концтабору там загинуло від 1,5 до 2,2 мільйонів людей. У резолюції ООН відзначено, що Голокост завжди буде нагадуванням про небезпеки, пов’язані з ненавистю, фанатизмом, расизмом та упередженням.
