Державна податкова служба (https://tax.gov.ua) та її територіальні органи систематично проводять онлайн-консультації щодо інформування платників податків. Сьогодні розповімо про деякі відповіді податківців на актуальні питання платників податків, які були оприлюднені ДПС останнім часом.
Як отримати витяг щодо стану розрахунків з бюджетом?
Відповідає Державна податкова служба України (https://tax.gov.ua).
Для отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетом платник може скористатися Електронним кабінетом (cabinet.tax.gov.ua).
Меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету надає можливість платникам податків створити, підписати та надіслати запит щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС за формою «F/J1300203».
Через певний час користувач отримує Витяг щодо стану розрахунків з бюджетом, який можна переглянути та завантажити у режимі «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Алгоритм дій у вигляді презентаційних матеріалів можна переглянути тут:
https://tax.gov.ua/data/files/308545.pdf.
Щодо несвоєчасного закриття зміни на РРО/ПРРО через форс-мажорні обставини
Роз’яснює Головне управління ДПС у Полтавській області (https://poltava.tax.gov.ua).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі – Закон №265). Дія його поширюється на всіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 9 статті 3 Закону №265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Отже діючим законодавством встановлений обов’язок щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі РРО або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Разом з тим, у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як надзвичайних та невідворотних подій, які об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, умови щодо настання відповідальності не виникають.
Враховуючи вищевикладене, у разі оголошення повітряної тривоги працівники магазину зобов’язані припинити реалізацію товарів (послуг) та покинути магазин (торговий зал). У випадку, якщо повітряна тривога тривала в проміжки часу, в якому господарський об’єкт припиняє свою роботу згідно з розкладом, такий чек має бути створений на РРО/ПРРО не пізніше наступного робочого дня, до початку проведення розрахункових операцій на такому РРО/ПРРО.
Аналогічними дії суб’єкта господарювання можуть бути і при аварійному відключенні світла та неможливості створення щоденного фіскального звітного чеку (щоденного Z-звіту).
Який алгоритм розрахунку податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом?
Відповідає Головне управління ДПС у Запорізькій області (https://zp.tax.gov.ua).
Відповідно до пункту 175.1 статті 175 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб-резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником ПДФО як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
Згідно з пунктами 175.2 та 175.3 статті 175 ПКУ у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника ПДФО-позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником ПДФО протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого за такою формулою:
К = МП/ФП,
де К – коефіцієнт;
МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 кв. метрам;
ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником ПДФО за рахунок іпотечного кредиту.
У разі, якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижкивключається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта, тобто, якщо житло придбане за рахунок іпотечного житлового кредиту не перевищує 100 кв. м, то платник ПДФО має право включити до податкової знижки суму всіх сплачених процентів.
Враховуючи викладене, алгоритм розрахунку податкової знижки розраховується наступним чином:
- визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої (виплаченої) заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ. При цьому, інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, страхових внесків, застосованих податкових соціальних пільг, утриманого ПДФО фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця;
-на підставі підтверджувальних документів визначається сума витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених платником ПДФО за користування іпотечним житловим кредитом, яка, з урахуванням коефіцієнту, включається до податкової знижки;
- розраховується сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на податкову знижку, шляхом різниці між базою оподаткування та понесеними платником ПДФО витратами у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником ПДФО за користування іпотечним житловим кредитом, помноженої на ставку ПДФО.
При цьому, згідно з абзацом другим підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ у разі отримання платником ПДФО протягом звітного року доходів у вигляді заробітної плати, які оподатковувалися за різними ставками ПДФО, сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника ПДФО на податкову знижку, визначається у такому порядку:
- визначаються частки (у відсотках) доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, оподатковані за різними ставками ПДФО, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу, зазначеного в абзаці першому підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ (абзац 3 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
- визначається розрахункова база оподаткування шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу платника, одержаного у вигляді заробітної плати, на суму здійснених платником протягом звітного податкового року витрат, передбачених підпунктами 166.3.1 – 166.3.9 пункту 166.3 статті 166 ПКУ (абзац 4 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
- визначається розрахункова сума ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування на ставку ПДФО та частку, що визначена відповідно до абзацу 3 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ для відповідної ставки ПДФО (абзац 5 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
- визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією платником ПДФО права на податкову знижку, як різниця між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, та розрахунковою сумою ПДФО, визначеною відповідно до абзацу 5 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ (абзац 6 підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ).
У разі, якщо сума ПДФО, утриманого із заробітної плати, перевищує розраховану суму ПДФО, то така сума підлягає поверненню платнику ПДФО.
Чи мають право контролюючі органи проводити фактичні перевірки за період, який вже було перевірено?
Відповідає ГоловнеуправлінняДПС ум. Києві (https://kyiv.tax.gov.ua).
ГоловнеуправлінняДПСум. Києвіповідомляє, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманняроботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Пунктом 80.2 ст. 80 ПКУ встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави:у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).
Фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених упп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПКУ).
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, при здійсненні фактичних перевірок контролюючі органи мають право перевіряти періоди, які вже були перевірені за наявності законодавчо визначених підстав для такої перевірки.Водночас, платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки.
Чи може бути застосовано адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків, в який термін та в якому порядку кошти звільняються з-під арешту?
Відповідає Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (https://svp.tax.gov.ua).
Пунктом 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ визначені обставини, за яких може бути застосований адміністративний арешт майна платника податків.
Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПКУ арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПКУ).
Згідно з п. 3 розд. VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зі змінами та доповненням, для застосування арешту коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 76 розд. V Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163), надавач платіжних послуг платника, у якому відкрито рахунок/рахунки платника, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа, зокрема, судового рішення про арешт коштів, який надійшов у цей операційний день.
Згідно з п. 31 розд. І Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками користувачів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням контролюючого органу і надійшло до надавача платіжних послуг платника безпосередньо від суду або контролюючого органу після отримання рішення суду.
Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у п. 94.19 ст. 94 ПКУ.
Пунктом 2 розд. VІІ Порядку № 632 визначено, що звільнення коштів з-під арешту банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту податковий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (частина друга ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 84 розд. V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ, зокрема, судове рішення про зняття арешту з коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про зняття арешту коштів у паперовій формі, який доставлено до надавача платіжних послуг платника самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), адвокатом, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.
Згідно із Загальними положеннями Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача протягом операційного дня, якщо платіжна інструкція надійшла до нього протягом операційного часу, або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору. Надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору.
Таким чином, адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків може бути застосовано виключно на підставі рішення суду.
З метою звільнення коштів з-під арешту податковий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
Після ухвалення судом рішення про зняття арешту з коштів та набрання ним законної сили, таке рішення підлягає обов’язковому виконанню надавачем платіжних послуг.
Відповідно до п. 31 розд. І Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника здійснює поновлення видаткових операцій за рахунком користувача на підставі рішення податкового керуючого або суду.
Діяльність надавачів платіжних послуг регулюється Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX зі змінами та доповненнями та Інструкцією № 163, а також іншим законодавством України.
Проведення розрахункових операцій на умовах внесення оплати частинами
Роз’яснює Головне управління ДПС в Одеській області (https://od.tax.gov.ua).
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО або програмні РРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.
Тому, у разі продажу товарів (послуг) на умовах внесення оплати частинами, кожна розрахункова операція, вчинена суб’єктом господарювання, має бути здійснена із дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР(із змінами), супроводжуватись видачею розрахункового документа встановленої форми, змісту та забезпечувати поєднання виданих розрахункових документів у ланцюг, який надаватиме можливість здійснювати ідентифікацію проданих товарів.
Ігор Ворон, юрист.