На минулому тижні бійці ЗСУ взяли у полон ескімоса Василя. На цій війні наші бійці вже брали в полон, крім росіян, чеченців, дагестанців, бурятів, башкирів, тувинців, мокшанів (підвид мордви), інших представників малих народів, навіть двох північнокорейців. І от ця своєрідна колекція поповнилася новим екзотичним екземпляром - справжнім ескімосом. Напевне, він би краще і гармонійніше виглядав у себе на півночі, посеред тундри, під північним сяйвом, у хутряній малиці, на запряжених оленями нартах, з гарпуном для полювання. А не у своїй брудній військовій формі, з автоматом, в Україні, серед руїн, у гаражі, де його мало не пристрелили свої ж. Та на його щастя, наші бійці встигли прихопити його раніше.
Кажуть, сьогодні у Росії ескімосів, про яких жартують, що вони в морози полюбляють ласувати ескімо, для яких -30 °C – це спекотно, які ялинку прикрашають сніжинками, а зі снігових бур вибираються на собаках-навігаторах, залишилося трохи більше тисячі. І от один з них потрапив до нас.
На питання, що ж змусило його залишити рідну Магаданську область, звідки він родом, і вирушити за тисячі кілометрів, воювати в Україну, де він ніколи не бував і про яку, напевно, мало що знає, Василь заявив, що прийшов визволяти нас від "фашизму" і "нацизму". А ще, як виявилося, на цій війні у нього один племінник загинув, а другий зник безвісти. От він і хотів помститися.
Серед руїн, зруйнованих життів і спустошених міст, цей образ виглядає так само чужорідно, як і сама ідея «захищати» Україну від вигаданих ворогів.
Замість того, щоб шукати справжню причину трагедії — режим, який розпочав цю війну, і той, хто штовхнув його рідних на смерть, цей ескімос вирішив обрати іншого "винуватця" — український народ, що захищає свою землю. Цей чоловік — типовий приклад того, як пропаганда спотворює реальність і направляє гнів не туди, де його слід було б спрямувати. Адже винуватцем його втрат був зовсім не народ України, а політика держави, яка кинула його родичів у горнило війни, яка знищує його і без того нечисленний народ заради своїх імперських амбіцій.
Трагедія полягає в тому, що навіть після особистих втрат і потрясінь цей чоловік не знайшов у собі сил побачити правду. Доля ескімоса Василя - це ще один доказ того, як сильно й руйнівно діє пропаганда, позбавляючи людей здатності мислити критично і розрізняти справжніх винних у своїх бідах. Можливо, той шанс, який подарувало йому життя, пережитий полон все таки стане для нього не лише уроком, а й можливістю зрозуміти, хто насправді винен у війні, через яку він втратив своїх племінників.
Його історія, незалежно від того, як завершиться, стане ще одним свідченням абсурдності цієї війни та трагедії, яку вона приносить людям по обидва боки конфлікту…