Державна служба з питань праці (https://dsp.gov.ua), її територіальні підрозділи продовжують онлайн консультації з питань трудового та соціального права для працівників, а також з інших актуальних питань. З офіційними відповідями держорганів, інших фахівців на нагальні питання у сфері трудових, соціальних та інших правових відносин ми систематично знайомимо наших читачів. Ось деякі з найновіших консультацій.
Чи змінюється робочий рік для надання щорічної відпустки у разі переведення на іншу посаду?
Відповідає Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://pd.dsp.gov.ua).
Порядок та умови надання працівникам відпусток визначаються Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України (КЗпП).
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про відпустки» та частиною 1 статті 75 Кодексу законів про працю України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
При переведенні працівника в межах одного підприємства на іншу посаду (без звільнення) трудові відносини з ним не припиняються. Відповідно робочий рік не змінюється, оскільки не відбулося факту звільнення і прийняття. Тому, відлік робочого року для надання щорічної відпустки при переведенні залишається незмінним і відлічується він з дати укладення трудового договору, не дивлячись на переведення.
Яким чином встановлюється зв’язок захворювання з умовами праці працівників?
Відповідає Державна служба України з питань праці (https://dsp.gov.ua).
Порядок виявлення у працівника підозри на професійне захворювання, встановлення та підтвердження професійного захворювання, а також форми відповідних документів, визначені та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві».
У разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці.
Санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога.
Віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці, згідно з зазначеним вище Порядком та Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань».
Чи може роботодавець під час воєнного стану встановити вагітній працівниці випробувальний термін?
Відповідає Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://pd.dsp.gov.ua).
Нормами частини 2 ст. 26 КЗпП визначено, що випробувальний термін не встановлюється для:
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.
Проте на теперішній час діють особливі умови під час укладення трудових відносин, які визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (останні зміни вступили в дію з 19.07.2022).
Так, відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону визначено, що при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників, у тому числі і для вагітних жінок, одиноких матерів, які мають дитину віком до 14-ти років або дитину з інвалідністю.
Як здійснюється оплата праці при дистанційній роботі?
Відповідає Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://pd.dsp.gov.ua).
Незалежно від форми організації праці заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розміри оплати праці визначаються у письмовому трудовому договорі, додержання письмової форми якого є обов’язковим при дистанційній роботі відповідно до вимог статті 24 КЗпП України.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини 3 статті 32 КЗпП України не застосовуються.
В такому випадку оплата праці здійснюється на умовах, встановлених працівникові до запровадження дистанційної роботи. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Коли потрібно проводити скорочення робочого часу?
Відповідає Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://dp.dsp.gov.ua).
Згідно зі ст. 51 КЗпП, скорочення робочого часу застосовується:
1) для працівників віком від 16 до 18 років – до 36 годин на тиждень;
для осіб віком від 15 до 16 років – до 24 годин на тиждень;
2) для працівників на роботах зі шкідливими умовами – не більше 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, для певних категорій працівників (вчителів, лікарів) також передбачено скорочення робочого часу. Це може здійснюватися за рахунок коштів підприємства для працівників, які мають дітей до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
Як оплачується робота працівників при спрощеному режимі регулювання?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://zt.dsp.gov.ua).
В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин та за умови, що це не суперечить іншим положенням Кодексу законів про працю України, сторони трудового договору на власний розсуд за взаємною згодою можуть врегулювати свої відносини в частині системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати.
Обов’язково з урахуванням:
- встановленої законом мінімальної заробітної плати, надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат;
- норм робочого часу та відпочинку з додержанням нормальної тривалості робочого часу на тиждень, тривалості щотижневого безперервного відпочинку;
- інших прав і гарантій, визначених Кодексом законів про працю України.
Які особливості надання відпусток працівникам віком до 18-ти років?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://zt.dsp.gov.ua).
Працівники, що не досягли 18-ти років, користуються правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день.
Додаткові пільги з надання відпусток неповнолітнім працівникам передбачені ст. 195 КЗпП України. Працівникам, що не досягли 18-ти років, щорічні відпустки надаються в слушний для них час. У перший рік роботи відпустка повної тривалості може бути надана за заявою працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві.
У зв’язку з цим при складанні графіку надання відпусток працедавець в першочерговому порядку враховує побажання неповнолітніх працівників. Якщо ж такий працівник прийнятий на підприємство після затвердження графіку відпусток на поточний рік, то час надання відпустки за перший робочий рік (з урахуванням побажань неповнолітнього) встановлюється доповнення графіку відпусток.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КЗпП України і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічної відпустки неповнолітнім працівникам впродовж робочого року.