Все, що відбувається зараз, сприймається інакше. Тому і гастролі українських зірок до нашого міста стають не просто приємною подією для поціновувачів театру, а справжнім святом. Вчора на Новій сцені Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки вітали гостей з Києва у виставі «Чоловік моєї дружини».
В Академічному театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра, звідки приїхали наші гості, багато талановитих та яскравих акторів, тож була нагода побачити на сцені Володимира Горянського, Олесю Жураківську та Костянтина Костишина.
Отже, на порозі звичайної квартири звичайного чоловіка одного разу з’являється незвичайний гість, який виявляється абсолютно законним чоловіком його дружини. Власне, навколо цього й починаються розгортатися події. Два чоловіка кохають одну жінку. Це може бути драмою, а може й комедією. І глядач спостерігає за такими дивними стосунками, де двоє дуже різних людей страждають від ревнощів, намагаються покарати та пробачити, розібратися у чужих і власних взаємовідносинах та помилках, а головне – зрозуміти жінку, через яку все це відбувається. Вражала надзвичайна майстерність Володимира Горянського та Костянтина Костишина, які кожну фразу, жест, інтонацію, рух перетворювали на окрему маленьку виставу. Проте поява головної героїні у виконанні Олесі Жураківської стала тим феєрверком, від якого вже погляд відвести було просто неможливо. Яскрава, харизматична, впевнена у собі жінка, яка може бути ніжною, грайливою, власною та навіть деспотичною, переконувала всіх у своєму праві бути щасливою так, як вона це розуміє сама. І спостерігаючи за цією фантастичною грою, глядач переконується – так, вона це право має, бо вона може зробити щасливими тих кого любить, та й для них вона попри все залишається найкращою, найжаданішою, найгарнішою.
Особливістю цієї п’єси є те, що успіх вистави залежить саме від акторської майстерності виконавців і того, наскільки склався їх ансамбль. Вчора на сцені ми побачили абсолютну гармонію сюжету, гри, декорацій, музичного оформлення, а головне – тієї атмосфери, що виникає завдяки цьому. Спектакль дуже смішний, динамічний і позитивний, який дає можливість пережити за один вечір безліч добрих і гарних емоцій. Після закінчення вистави я почула, як хтось із глядачів назвав це «шаленим задоволенням», і я думаю, що таку оцінку дали б всі, хто був присутній в залі. Власне, це один з кращих спектаклей, який мені довелось побачити, і дуже добре, що у наших глядачів зараз є така можливість.
Вистава почалась трохи пізніше – повітряна тревога вносить свої корективи, проте це не зіпсувало настрій сотням глядачів. Зал був повний, і це дуже добрий знак, тому що театр – завжди життя, незважаючи ні на що.
Світлана Садовенко.