Історію сім’ї, яка надихає вірити у краще, мені розповіла маленька, тендітна молода жінка зі співучім мелодійним голосом. Сім’ї, де є любов, порозуміння, взаємоповага. Приклад того, коли люди живуть у гармонії між собою та світом. Це видно та відчувається у всьому: гарний затишний дім, приємна душевна атмосфера, де чується сміх дітей, де займаються справою, яку люблять і вважають справою свого життя…
Марія та Ігор
Це сім’я Марії та Ігора Пагуличів. Отець Ігор – настоятель Парафії Преображення Господнього УГКЦ Кам’янського, директор БО БФ «Карітас Кам’янське». Марія займає посаду заступника директора, а також є менеджером миротворчого проекту фонду. Подружжя має шістьох дітей - Юлію, Олену, Софію, Андрія, Іванку, і найменшу – Вероніку, якій нещодавно виповнився рік.
Про те, як створилася їх сім’я, на яких цінностях побудовані їх почуття один до одного, про дітей, роботу і багато цікавого про свою велику родину мені розповіла Марія Пагулич.
Біографія Марії виявилася дуже цікавою. Незважаючи на те, що жінка розмовляє виключно правильною, гарною українською мовою, вона народилася в Росії. Коли Марія була ще дитиною, її батьки багато разів переїжджали з місця на місце, жили в різних областях України. Мати Марії родом зі сходу України, з Кіровоградської області, батько – зі Львівської області.
Коли Марії було 11 років, її батьки розлучилися, і вони разом з мамою, її сестрою та братом переїхали до Кіровоградської області. Вже після закінчення школи батько Марії запросив її переїхати до нього, щоб вона вступила на навчання в місті Дрогобич. Так дівчина почала навчатися в педагогічному ліцеї. В період свого навчання там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. В цей час Ігор Пагулич навчався в духовній семінарії. Знайомство молодих людей відбулося через батька Марії. Її батько тоді співав у церковному хорі, а Ігор Пагулич приходив до нього на репетиції. Так молоді люди і почали зустрічатися.
Покликання і одруження
Покликання о. Ігора не виникло з образу та способу життя його сім’ї. Це було нез’ясовне внутрішнє відчуття, яке привело його до Бога. Його рідні не були священиками, не мали ніякого стосунку до церкви, були звичайними мирськими людьми. Але ще в шкільному віці Ігор пішов прислужувати до церкви разом зі своїми друзями. Вже після дев’ятого класу юнак виявив бажання вчитися у школі при монастирі. Школа знаходилася в Червонограді, досить далеко від Дрогобича. Але певні труднощі не зупинили молодого хлопця. В тій школі, крім звичайних уроків, відбувалося духовне навчання. І тому, після дворічного навчання там, Ігор вступив до духовної семінарії, тому що задля вступу до семінарії у хлопця вже була необхідна база знань.
Після закінчення семінарії юнакові потрібно було висвячуватися, тобто ставати священиком. Але за правилами, перед тим, як стати священиком, чоловік, маючи бажання і кохану жінку,повинен по-перше одружитися. Так, вже маючи стосунки з Марією, Ігор і запропонував їй вийти за нього заміж. І хоча, як згадує Марія зараз, вона була ще дуже юною, для неї та її чоловіка це був усвідомлений вибір, який і підтвердило в подальшому життя.
Цінності сімейного життя
Перед одруженням молоді люди домовилися між собою про основоположні, життєві принципи для їх сімейного майбутнього життя. І в подальшому, як відзначає зараз Марія, ці принципи не змінилися, вони з чоловіком їх дотримуються по сьогодні. Тоді, на порозі одруження, Ігор озвучив Марії, що для нього є важливим бути відкритим на життя їх спільних дітей, тобто на народження дітей є Божа воля. Зі свого боку Марія зазначила, що для неї важливо обов’язково навчатися, щоб займатися справою, яка подобається, діяльністю, яка буде приносити задоволення і допоможе їй реалізуватися особистісно. Так молоді люди прийняли цілі та особистісні завдання один одного. І вже через роки життя довело, що й Ігорю, і Марії вдалося поважати та прийняти принципи та задачі один одного. Зараз, через сімнадцять років подружнього життя, у них є і діти, і вони обоє займаються справою, яка приносить їм задоволення і, крім того, ще допомагає оточуючим людям, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Ні у чоловіка, ні у жінки до створення їх власної сім’ї не було в житті реального прикладу гармонійних, щасливих стосунків. Тому на початку створення своєї сім’ї, згадує Марія, вона захоплювалася літературою про сімейне життя, побудову стосунків між чоловіком і жінкою. І хоча неможливо сказати, що у подружжя ніколи не було складних періодів сімейного життя, вони все змогли подолати. Як зазначає Марія, будь-яка склянка, наповнена водою, поступово висушується, так і відносини можуть псуватися і згасати почуття через побутові труднощі, звичайну втому від роботи, роздратованості, клопіт та багато інших чинників. Тому в таких ситуаціях важливо завжди знаходити те, що допоможе не «висушувати» почуття і не спустошувати склянку з водою. В родині Пагуличів украй важливим чинником стала віра в Бога, присутність його в їх житті.
Життя родини
В далекому 2003 році молодята переїхали до нашого міста - тоді ще Дніпродзержинська. Так склалися обставини, коли о. Ігорю запропонували служити саме в цьому місті. Марія тоді була вагітною першою дитиною. І хоча храму Греко-католицької церкви в нашому місті тоді ще не було, то всі служби проходили в костелі, римо-католики виділяли одне із приміщень свого храму.
Молодята оселилися в домі, який тоді був зовсім не обладнаний. І хоча спочатку були певні труднощі, і побутові, і з устаткуванням храму, через деякий час все почало налагоджуватися. Але зараз, через роки, Марія підкреслила, що дуже рада, що вони з чоловіком приїхали саме до нашого міста. Згодом, в 2007 році, вдалося нарешті оформити документи на землю під будівництво храму і робота зі зведення храму потихеньку почалася.
За декілька років у подружжя народилося четверо дітей, і Марія змогла вийти на роботу. Жінка почала себе реалізовувати, і встигала і з дітьми поратися, і на роботі розвиватися. Поступово і навчання, яке періодично відкладалося через декрети, теж дійшло до завершення, і Марія здобула освіту.
Кохання та діти
Марія розповіла, що в неї найкращий чоловік, який вміє її любити та відчувати її душу. Жінка зазначила, що для неї її чоловік - незаслужений Божий дар, за який вона дуже вдячна. За її словами, він найкращий батько для своїх дітей, який і приділить увагу, і в той же час може бути вимогливим і суворим задля виховання своїх дітей. А що стосується дітей, то діти у родини – такі, як і всі звичайні діти, розповіла Марія. Вони теж шкодять, інколи не слухаються, роблять помилки. Але, незважаючи ні на що, вони своїх батьків все ж таки більше тішать, аніж засмучують. І коли бувають труднощі у вихованні, батько служить тим, хто вимагає від своїх дітей, а мати – тією, що завжди зрозуміє, заспокоїть та приголубить. Це саме той баланс, вважають батьки, завдяки якому діти можуть бути прийнятими та щасливими у родині.
«Діти в нашому житті – гості, вони приходять до нас, щоб ми допомогли їм вирости, і стати самостійними людьми, а потім у своєму дорослому житті вони будуть проживати свій шлях, робити свій вибір, свої помилки, і ми не зможемо їх від усього захистити і вберегти, - розповіла Марія. - Ми можемо вкладати в них правильні для нас речі, але вони все одно будуть робити так, як вважають за потрібне, і ми не можемо їм заважати».
Це саме той дивовижний приклад сімейної історії, який надихає і вселяє віру у щирість, духовність, чистоту почуттів та відносин між чоловіком і жінкою. Приклад того, що такі стосунки існують у реальному житті, і не варто втрачати надії створити їх у своєму. Приклад того, що можна чути та бути почутим, можна розуміти один одного, приймати та прощати недоліки і від цього не менш любити і хотіти завжди бути разом, незважаючи ні на які труднощі.
Світлана Брижа