Історичні події у дзеркалі місцевої преси.
На відміну від звичайної практики, цього разу пошук теми для історичного розділу чергового випуску газети не потребував тривалих пошуків круглих дат у різних версіях календарів подій і дат. Бо саме сьогодні виповнюється 30 років від початку невдалої спроби державного перевороту в СРСР, що увійшов в історію під абревіатурою ГКЧП (ДКНС). Ще за кілька днів – аналогічний ювілей утвердження національного прапора України, а там – тридцяті роковини проголошення Незалежності України.
Події знакові, безпосередньо пов’язані між собою і начебто, добре вивчені та відомі. Але це – на перший погляд. В трактуванні подій серпня 1991-го навіть на рівні центру – і зараз багато суперечливих трактувань, маніпуляцій і замовчувань. Якщо ж брати регіональний і місцевий рівень – білих плям ще більше. Тож ми вирішили простежити, як події тридцятирічної давнини відображались тоді в міських газетах. Нагадаємо, крім заводських багатотиражок, тоді в Дніпродзержинську було два видання – газета «Дзержинець», засновниками якої на той час значились трудовий колектив, асоціація «Підприємець» і міськком КПУ (до 27 серпня 1991р.). І орган міської ради народних депутатів газета «Думка», між якими, і їх засновниками, існувала досить гостра конфронтація, що помітно із змісту публікацій. Не зважаючи на близькість до демократичного табору, «Думка», на відміну від «Дзержинця» більшу частину матеріалів друкувала російською мовою.
Отже, 21 серпня 1991 р. «Дзержинець» на першій шпальті презентує виступ голови Верховної Ради УРСР Л. Кравчука по телебаченню від 19 серпня (не будемо забувати, що від появи інформації до оприлюднення її в газеті згідно технологічної специфіки не могло пройти менше 1-2 днів). Текст, що став офіційною реакцією керівництва республіки на державний переворот, що стався того дня в Москві, витриманий у кращих традиціях майстра прогулянок без парасольки між краплями дощу.
В таких серйозних політичних справах не можна проявляти поспішність з оцінками… В правовій державі все має відбуватися на основі закону… Закликаю всіх до спокою і витримки… На Україні надзвичайний стан не оголошено, зберігається стабільна обстановка… Ми повинні зосередитись на вирішенні найважливіших проблем повсякденного життя республіки… Успішно завершити збирання врожаю і заготівлю хліба… Наша позиція – це позиція виваженості і ще раз виваженості…
Все начебто гладко і правильно – ми мирні люди, ми за все хороше, проти всього поганого. Нам би врожай зібрати, овочів на зиму запасти… А в контексті того, що відбувалось – наприклад, барикади і танки в Москві, документ виглядає як взірець політичного пристосуванства. Навіть абревіатуру ДКНС за півгодинний виступ Кравчук примудрився ні разу не згадати. Тож, як би не повернулось, можна спокійно казати – а ми що? Ми – про овочі й хлібозаготівлю…
Стабілізувати обстановку в місті?
У тому ж номері, на тій же шпальті, вміщено місцевий матеріал на цю тему, навколо якого ще довго ламатимуться списи в гострій полеміці і в пресі, і на сесіях міськради між керівництвом міста в особі Леоніда Гаманюка, котрий одночасно обіймав посади голови міської ради і голови міськвиконкому, і депутатами-демократами. Для останніх стаття «Стабілізувати обстановку в місті», де розповідалось про нараду керівників підприємств, установ, організацій та партійних працівників, що відбулась у місті 20 серпня 1991 р., стала підставою для звинувачень Л. Гаманюка в підтримці ДКНС, і ледь не призвела до його відставки.
При цьому сам автор (стаття підписана В. Ніколенко, але судячи з відгуків, чимало читачів побачили за цим псевдонімом тодішнього редактора газети В. Резніченка), ніскільки не полемізує з головою міськради. Навпаки, в довгій преамбулі він стримано-позитивно констатує й прихід до влади ДКНС. «У зв’язку з неможливістю за станом здоров’я виконання М. Горбачовим своїх обов’язків, з 19 серпня 1991 року приступив до виконання обов’язків Президента СРСР віце-президент Г. Янаєв, утворено Державний комітет по надзвичайному стану в СРСР.
…Його мета – подолання глибокої і всебічної кризи, політичної громадянської і міжнаціональної конфронтації, хаосу і анархії, які загрожують життю і безпеці громадян, суверенітетові, територіальній цілісності, свободі і незалежності нашої Вітчизни». І далі, на відміну від Кравчука, автор не шкодує схвальних висловів на адресу новоявленого органу влади, який на момент виходу статті доживав свої останні години. Абсолютно в унісон з цією недалекоглядною тональністю звучать цитовані в статті фрагменти виступу керівника міста перед місцевими чиновниками. Наведемо фінальну фразу статті: «Звертаючись до присутніх, голова міськради ще раз наголосив на необхідності дотримуватись постанови №1 ДКНС СРСР, радив провести роз’яснювальну роботу в трудових колективах, вжити всіх необхідних заходів, щоб стабілізувати обстановку в місті».
Треба відзначити, що обстановка у місті й без цих закликів та надзвичайних станів, – була цілком стабільною. Абсолютно спокійно, без мітингів і маніфестацій, пройшли в нас і швидкоплинний час нової влади, і подальші дні історичного 1991 року. Що включали проголошення Незалежності, заборону Компартії, грудневий референдум і перші президентські вибори.
Сесійні пристрасті
Як не дивно, найпалкіша полеміка в місті розгорнулась навколо обговорення цієї статті, що тривала протягом кількох сесійних засідань міськради. 23 серпня відбулась позачергова сесія, скликана на вимогу депутатів з демократичного табору. «Дзержинець» детально розповідав про її роботу у двох випусках газети від 24 і 27 серпня.
Перед початком сесії голова міськради Л. Гаманюк виступив із заявою, де проінформував присутніх про тиск окремих депутатів з демблоку на нього, про незгоду з публікацією в «Дзержинці» за 21 серпня «Стабілізувати обстановку в місті», як такою, що не відповідає дійсності. Потім депутати переходять до утвердження черги денної. Відбулись тривалі дебати, суперечки, у кінці кінців затверджується черга денна з єдиного питання: «Про функціонування органів державної влади в м. Дніпродзержинську під час громадсько-політичної ситуації, що склалася в республіці».
Сесійні пристрасті-2
З інформацією з даного питання виступив голова постійної комісії міськради по торгівлі і побутових послугах Р. Василишин. Він розповів про діяльність депутатів з демблоку в місті під час військового перевороту, піддав критиці бездіяльність державних структур і громадських організацій у важкий для країни час, звинуватив голову міськради Л. Гаманюка та першого секретаря міському Компартії України Л. Дуброва в участі у військовому перевороті. Р. Василишин сказав, що стаття у «Дзержинці» за 21 серпня повністю відповідає дійсності, оскільки він мав можливість ознайомитись з магнітофонним записом виступу Л. Гаманюка. На прохання депутатів було прокручено цей запис.
Різні за змістом заяви голови міськради Л. Гаманюка і Р. Василишина викликали неоднозначну реакцію депутатів. Більшість депутатів засуджувала очікувальну позицію, що її зайняли голова ради, деякі органи державної влади та громадські організації. Депутат Ю. Кабаков запропонував висловити недовіру Л. Гаманюку. Йому заперечив депутат В. Персіянов. Оскільки зауважив він, на Україні надзвичайний стан не вводився, то немає потреби вести мову про якісь порушення законів з боку місцевих органів влади.
Депутата В. Красовського зацікавило питання, на якій підставі голова Ради прийняв рішення проводити партгоспактив (нараду керівників підприємств, організацій, закладів, радянських та партійних працівників). Л. Гаманюк відповів, що цього вимагали обставини, рішення він приймав особисто.
Слово надається народному депутату СРСР С. Конєву. Він закликав колег-депутатів утриматись від грубощів і погроз. Суд визначить міру провини кожного, хто причетний до спроби військового перевороту. Далі він проінформував про те, як розгортались події протягом трьох днів у Києві. Президія Верховної Ради зволікала час, хоча з самого початку було очевидно, що йдеться про військовий заколот. Чітку й однозначну позицію зайняли Львівський, Донецький та інші органи місцевої влади. С. Конєв охарактеризував цей переворот і як партійний, оскільки заздалегідь були дані вказівки аж до парткомів, як діяти в тій обстановці.
З офіційною заявою виступив перший секретар міськкому партії, народний депутат УРСР Л. Дубров. Він сказав, що від ЦК КПРС не надходило ніяких інструкцій в обком та міськком. Стосовно наради в місті, вона, зазначив Л. Дубров, мала чисто господарську спрямованість. На запитання В. Коваля, чому в партійних організаціях міста не проводилися партзбори в період між 19 та 21 серпня, перший секретар відповів, що на той час, та й на день сесії, багато чого було не зрозумілим.
Із звинуваченнями на адресу міської преси, зокрема, газет «Дзержинець» і «Знамя Дзержинки», виступив депутат О. Слоневський. Ці органи, за його словами, нібито підтвердили правомірність ДКНС. (Хоча у «Дзержинці» не було опубліковано жодного офіційного документу тимчасового комітету. Більше того, окремі громадяни, зокрема, секретар партбюро дослідно-експериментального підприємства Ю. Кулєшов, заявили через газету, що створення ДКНС є антиконституційною акцією).
Депутат О. Шипиленко вніс пропозиціє вказати Л. Гаманюку на неприпустиму бездіяльність по відношенню до дій хунти, а також створити комісію з розслідування дій голови Ради. Дехто з виступаючих намагався переконати присутніх в правильності вчинків голови ради. Так, начальник штаба цивільної оборони міста А. Верясов навів слова Л. Гаманюка сказані 19 серпня: «Це переворот. Вживайте заходів щодо безпеки населення». Дехто з демократів навіть підтримав курс на «тверду» руку, а після 21 серпня першими кричали «Ура»! – зауважив кореспондент «Дзержинця».
Із заявою про вихід із КПРС виступив депутат О. Данилко. Він мотивував це тим, що партія не виправдала його сподівання на подолання кризи в країні. Більше того, ЦК КПРС і ЦК КПУ віддавали Горбачова на розправу хунті. Про вихід із партії заявив також депутат С. Лижник.
Немає нічого страшнішого громадянської війни. Цю позицію, висловлену депутатом В. Тищенком, розділяють багато людей. Як і те, що криза в країні, на чому наголосив депутат В. Коліуш, не закінчилася, тож не слід давати поспішних оцінок.
Без паніки
Завідуючий організаційним відділом міськради М. Живаєв повідомив, що з першого дня перевороту у виконкомі не було паніки. Нарада ж, про яку усі згадують, була присвячена підсумкам місячника. Отже, то був звичайний господарський актив. Депутат Ю. Литвиненко, аналізуючи прослуханий сесією запис промови Л. Гаманюка на нараді, нічого не побачив антидемократичного. На його думку, якщо виявляти недовір’я голові Ради, то всім депутатам слід скласти повноваження.
Слово взяв депутат обласної ради, начальник УВС міста В. Гальченко. Він розповів, як сам діяв у тій ситуації, як поводив себе голова Ради. За його словами, не було ніякої інформації, бездіяв і міськком Компартії України.
Обговорення закінчене. Пропонується сім проектів рішень. У більшості з них – звинувачення на адресу Л. Гаманюка. Перші три проекти не приймаються. У четвертому міститься вимога припинити діяльність міської партійної організації до з’ясування причетності керівництва КПУ до військового перевороту. Депутати-комуністи залишили в знак протесту зал. Після цього подальше обговорення стало недоцільне через відсутність кворуму. Сесія припинила роботу.
Але й в наступному номері від 28 серпня «Дзержинець» продовжує резонансну тему, публікуючи стенограму виступу Л. Гаманюка на позачерговій сесії міськради 23 серпня. «В останні дні у місті загострилась політична обстановка, розпочинається звичайне «полювання на відьом», проти чого застерігали на республіканській сесії народних депутатів. Мета боротьба за владу, компрометація посадових осіб, деяких засобів масової інформації. У республіці не оголошували надзвичайних стан і не варто нагнітати пристрасті, – говориться в редакційній преамбулі.
Зміст публікації – вже знайомі виправдання і спростування головою міськради інформації в газеті. Мовляв, це була звичайна нарада з керівниками про стан справ у місті, стан бюджету, роботу промисловості, транспорту, завезення овочів і поліпшення послуг населенню, без всякої політики.
Щоправда, від політичних оцінок сам Л. Гаманюк не втримався: «Нам усім, в тому числі демократам, далеко до російського парламенту і демократичного руху. Дії окремих депутатів-демократів мені нагадують дії тих же путчистів. Сценарій схожий. Мені здається, що група депутатів намагається в сьогоднішній ситуації здійснити переворот, взяти владу в руки людей, які невідомо куди поведуть, і що зроблять».
Голова декларує своє небажання триматись за владне крісло: «Ця робота сьогодні непрестижна, невдячна, однак розуміючи всю відповідальність, покладену на мене, міськраду і виконком, я не можу сьогодні залишити цю роботу, якщо ви мене підтримаєте».
Епохальні події щодня
В принципі, гучна й тривала дискусія, що ледь не призвела до зміни влади в місті, на цьому завершилась. Тим більше, в ті дні майже щодня почали відбуватись епохальні події, за якими тема ДКНС відійшла другий-третій план. В тому ж номері «Дзержинця» від 28 серпня опубліковано Акт проголошення Незалежності України , прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 р.
В номері від 4 вересня публікується указ Президії ВР України Про заборону діяльності Компартії України від 30 серпня 1991 р. В ті ж дні керівництво міста заявляє про неможливість подальшого перебування у лавах КПРС через причетність керівних структур партії до подій 19-21 серпня. Відповідну заяву опублікувала газета «Думка» за підписами Л. Гаманюка, голови міськради і міськвиконкому; І. Локтіонова, першого заступника голови міськвиконкому; заступників голови міськвиконкому Є. Колодєєва, Я. Корчевського, Е. Маркова, О. Плахотника; А. Бенько, керуючого справами міськвиконкому.
Рішенням міськвиконкому службові приміщення, кабінети, сейфи, гаражі міського і районних комітетів КПУ опечатуються, приймаються на баланс міста.
24 вересня «Дзержинець» публікує розпорядження голови міськради Л. Гаманюка від 20 вересня 1991 р. «Про підняття національного прапора над будинком міської ради». Нижче газета розмістила власний коментар, де висловила низку претензій – чому Л. Гаманюк видав розпорядження особисто, а не виніс питання на сесію? Чому при цьому зняли державний прапор України червоно-блакитного кольору? Вже не діє у нас Конституція України, чи що?
Досить дивні докори, адже над куполом Верховної Ради жовто-синій стяг майорів ще з 4 вересня, в зал парламенту його було внесено і освячено 23 серпня. Ця дата й відзначається нині як День державного прапора України.
Втім, поруч на першій сторінці – стоїть короткий репортаж про підняття національного прапора над міськрадою, написаний зовсім в інший тональності. Урочиста подія відбулась в День міста, 21 вересня 1991 р. Мітинг з цієї нагоди відкрив депутат міськради В. Коваль, також виступили голова міськради Л. Гаманюк, народний депутат України В. Чорновіл, на той час – кандидат в Президенти України, народний депутат СРСР С. Конєв, поет і громадський діяч В. Сіренко.
Довгоочікуваний акт підняття національного прапора здійснили депутати міської ради Валерій Чорномаз і Сергій Злючий, разом з колишніми політв’язнями, ветеранами УПА Дмитром Павловим і Никандром Василишиним. Історична подія об’єднала усіх.