Ось і дочекались ми грудня 2019 року та перебуваємо у передвір’ї «Нормандського формату». За останні вісім місяців ця тема є однією з самих найважливіших тем для обговорення у Верховній раді, на телебаченні, Інтернеті, в транспорті тощо.
Представники оновленої влади постійно намагаються і наголошують на необхідності проведення «Нормандського формату», розведення конфліктуючих сторін та початку проведення мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. З другого боку представники добровольчих батальйонів, патріотичних громадських організацій, волонтери, пропонують не вестись на поводу у політиків країни агресора, адже «буде черговий обман», «реального припинення вогню не відбулося», «Росія намагається і далі продавити прийняття Україною на офіційному рівні «Минських угод», що безумовно може означати здачу національних інтересів держави.
Зі всіх російських телеканалів йде масштабна пропаганда та офіційні заяви про позицію учасників нормандської четвірки, про незламну позицію Путіна у даній зустрічі і заздалегідь відомий начебто «програш у переговорах» Президента України. Але, офіційної позиції про погодження у цих переговорах з боку України усіх постулатів, які для себе визначила Російська Федерація жодного разу мови не йшло. Навпаки, завжди підтримувалась позиція відстоювання територій, взяття під контроль державний кордон України, виведення озброєння та збройних формувань з Донбасу. Все інше можливо назвати лише домислами.
Разом з тим, поряд із такою де ні де, безумовно маючою право на існування позицією представників патріотичних структур, існують діячі, які постійно намагаються спекулювати на почуттях українців та докладають зусиль для проведення масових заходів у більш радикальній формі, використовуючи різні приводи, у тому числі святкування державних свят, політичних колізій у загальнодержавних законодавчих та виконавчих органах влади, внутрішній та зовнішній політиці держави тощо.
Головне голосно кричати, а там є конструктив чи його нема то таке. Але мета проведення подібної діяльності, масових виступів у столиці, організацій приїзду людей з регіонів є лише одна – організація хаосу, створення плутанини в умах громадян, представників органів влади, а головне народу України, що саме і надасть можливість таким особам отримати фінансові переваги на місцевому рівні, під виглядом «захисту фермерів», «захисту ФОПів», «охорони об’єктів від рейдерських захоплень», «ні капітуляції», «ні продажу землі» та будь-яким приводом.
Але якщо взяти і проаналізувати всі події це все можливо назвати розхитуванням ситуації. А кому розхитування вигідне? Саме протиборчій стороні. І саме це виявиться основним аргументом на зустрічі мовляв «дивіться в країні ідуть занепокоєння, то чи можемо ми надовго і всерйоз сприймати домовленості з існуючою владою в Україні?».
Безумовно, висловлення власної позиції кожним громадянином є прояв громадянської свідомості і ця найважливіша норма закріплена у Конституції України.
Отже, нам всім треба замислитись чи приймати участь у заходах які підбурюються окремими особами для нагнітання ситуації та взагалі замислитись над процесами, які відбуваються у внутрішній і зовнішньополітичній сферах України, для визначення своєї власної позиції та не потрапляння у ситуації коли тебе водять за ніс під приводом патріотичних ідей, з метою захисту власних, меркантильних інтересів.
Аліна Костомарова