16 листопада цього року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на своєму офіційному веб-сайті (https://www.just-dnipro.gov.ua) опублікувало статтю про юридичні нюанси оскарження постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Зараз розповімо про це більш детально.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні можуть бути оскаржені до суду
Відповідно до ст. 55 та ст. 124 Конституції України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів.
Відтак, відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Варто зазначити, що Закон України «Про нотаріат» (далі – Закон) поділяє об’єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на дві групи:
- нотаріальні дії як посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1 ст. 1 Закону), якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно;
- відмова у вчиненні нотаріальних дій, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.
Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Підкреслимо, що судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Щодо юрисдикції та підсудності
Розв’язуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Враховуючи норми ст. 50 Закону та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства як спір про право.
Загалом юрисдикція – це коло справ, які суд має право розглядати й вирішувати.
Суди у порядку цивільного судочинства розглядають:
- справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами (положення ч. 1-2 ст. 19 Цивільно-процесуального кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом
Виходячи зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи положення абзацу 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 № 2 особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права й охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, мають право звернутись до суду з відповідним позовом.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема та не виключно, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, зміна правовідношення, припинення правовідношення, визнання незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
З урахуванням вимоги ч. 2 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України процедура оскарження передбачає подання такого процесуального документа, зокрема, як позов, у порядку позовного провадження.
Важливо
Окремо в Мінюсті наголошують, що у законодавстві відсутній спеціальний строк позовної давності на оскарження нотаріальних дії, тому варто керуватися загальним терміном позовної давності, що, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, становить 3 роки.
Ігор Ворон, юрист.