Державна служба з питань праці (https://dsp.gov.ua), її територіальні підрозділи продовжують онлайн-консультації з питань трудового права для працівників та службовців. З офіційними відповідями держорганів та фахівців на нагальні питання у сфері трудових та інших правових відносин ми систематично знайомимо наших читачів. Ось деякі з найновіших консультацій у зручній формі «питання-відповідь».
Чи правомірно залучати осіб з інвалідністю до роботи в нічний та надурочний час?
Відповідає Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://pl.dsp.gov.ua).
Відповідно до вимог статей 55 та 63 Кодексу законів про працю України (КЗпП), робота осіб з інвалідністю у нічний час та залучення даних осіб до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Особі, яку визнано особою з інвалідністю, крім довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК), МСЕК видається індивідуальна програма реабілітації (далі – ІПР) за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України.
В ІПР зазначаються види та обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю, зокрема відомості про придатність до відповідної професії: у повному обсязі, з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.
До ІПР включено докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, обов’язково вказуються:
- протипоказання за станом здоров’я особи з інвалідністю до професійної діяльності;
- показані умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники).
Отже, якщо працівник, який є особою з інвалідністю однієї з груп, надав згоду на роботу у нічний чи понаднормативний час і в його ІПР відсутні будь-які застереження щодо такого режиму роботи, то такого працівника можна залучати до надурочних робіт та роботи у нічний час.
Чи має право роботодавець перенести щорічну відпустку працівника, термін надання якої визначено графіком надання відпусток, на інший період без згоди працівника?
Відповідає Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://pl.dsp.gov.ua).
Ні. Не має. Згідно статті 80 КЗпП перенесення щорічної відпустки за ініціативою роботодавця є винятком із загальних правил. В такому випадку, щорічна відпустка може бути перенесена на інший період:
- тільки за письмовою згодою працівника;
- за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником);
- у випадках, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації;
- за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році;
- основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
При цьому слід зазначити, що згідно вимог частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Про право працівників на додаткову відпустку під час воєнного стану
Відповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://smu.dsp.gov.ua).
Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504) та Кодекс законів про працю України.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136 .
Згідно з частини 2 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Звертаємо увагу, що зазначена вище норма стосується виключно випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Законом №504 передбачені такі види додаткових відпусток (ст.4 Закону № 504):
- щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (стаття 8);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим) (розділ ІІІ, статті 13–16-2).
Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.
Працівник не погоджується при укладенні трудового договору на певні умови, які визначені в ньому. Що робити?
Відповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://smu.dsp.gov.ua).
До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці України звернувся підприємець з Донеччини Роман Сергійович. Він використовує найманих працівників, з якими завжди укладає письмові трудові договори. Але працівник, в якому пан Роман дуже зацікавлений, не погоджується на певні умови, визначені у договорі. Як бути у ситуації, що склалася? Консультацію надала інспектор праці Міжрегіонального управління Наталя Морозова.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (стаття 21 КЗпП).
Згідно з частиною 3 КЗпП забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.
Умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Як обрахувати розмір вихідної допомоги при звільненні працівника у зв’язку із скороченням чисельності чи штату працівників?
Відповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://smu.dsp.gov.ua).
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок) визначає порядок обрахунку середньої заробітної працівника.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку розрахунок вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх 2-ох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи (абзац 4 пункту 2 Порядку).
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців 3-5 пункту 4 Порядку.
Відповідно до абзаців 2-5 пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційне до умов укладеного трудового договору.
Відповідно до Порядку якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Які гарантії має працівник у разі звільнення за станом здоров’я?
Відповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://smu.dsp.gov.ua).
Пунктом 2 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1449. Звільнення працівника на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У разі надання працівником документу, що підтверджує неможливість продовження ним роботи у зв’язку із станом здоров’я, роботодавець зобов’язаний вжити заходів для переведення працівника за його згодою на іншу роботу тимчасово чи без обмеження строку за наявності відповідних вакансій або у разі відсутності відповідних вакансій —скласти про це акт.
Розірвання трудового договору з працівником може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Також при звільненні такому працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Як оформити призупинення трудових відносин?
Відповідає Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці(https://zp.dsp.gov.ua).
Посадовці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області пояснили, що в наказі про призупинення дії трудового договору мають бути вказані:
- причина призупинення, зокрема, неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки;
- яким чином сторони обмінюються інформацією;
- строк призупинення трудових відносин;
- кількість, категорії, прізвища, ім’я, по батькові (за наявності) працівників;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків, а для тих, у кого його немає, – серія та номер паспорта.
Фахівці порадили робити індивідуальні накази, а не зведений. Також вони звернули увагу на недопущення мобінгу, дискримінації працівників із ВІЛ/СНІД і забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах.
Що робити, якщо в трудовій відсутня печатка на першій сторінці?
Відповідає Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://smu.dsp.gov.ua).
До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці звернулась пані Олена щодо відсутності печатки на першій сторінці трудової книжки.
Інспектором праці Ковальовою Яною було надано роз’яснення, що пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 із змінами (далі – Інструкція), визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно п. 2.8 Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Пунктом 2.13 Інструкції передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також, статтею 58-1 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим.
Відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб’єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи – підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Ігор Ворон, юрист.