20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада затвердила Третій універсал, яким проголосила Українську народну республіку. 1945-го розпочався Нюрнберзький процес. 2004-го суд відхилив спробу КМДА заборонити акцію на Майдані Незалежності, з якої згодом розпочалася Помаранчева революція.
20 листопада – Всесвітній день дитини та Міжнародний день педіатра. Також у світі – День індустріалізації Африки.
20 листопада 1917 року своїм Третім універсалом Українська Центральна Рада проголосила Українську народну республіку (УНР).
Ідея такого рішення належала Михайлу Грушевському. Він озвучив його на урочистому засіданні Центральної Ради. Там зачитали й текст універсала, який за деякий час підтримала голосуванням Рада.
“У документі були окреслені кордони УНР включно з Київщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною, Полтавщиною, Харківщиною, Катеринославщиною, Херсонщиною, Таврією (без Криму). “Остаточне визначення границь… що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини та суміжних губерній та областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народу”. Уся влада в країні, до проведення Установчих зборів належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Проголошувалося збереження федеративного зв’язку із Росією, яка б стала “федерацією рівних і вільних народів”. Йшлося не про Російську Радянську Республіку, яку УЦР не визнала, а про буржуазну республіку”, – повідомляє про зміст документа Український інститут національної пам’яті.
Також документ містив низку соціально-економічних рішень, відносно довжини робочого дня та державного контролю за виробництвом. Універсалом скасували смертну кару, запустили процес створення в Україні незалежного суду тощо. У такому стані “недонезалежності” УНР проіснувала два місяці. 22 січня УЦР затвердила Четвертий універсал, яким проголосила незалежність держави.
20 листопада 1945 року розпочався Нюрнберзький процес над головними нацистськими злочинцями, які дожили до цього дня. Для суду над ними скликали унікальний Міжнародний військовий трибунал, організований країнами-переможницями у Другій світовій війні – Британією, СРСР, США та Францією. Перший процес – над ключовими діячами Рейху та шістьма організаціями – тривав до 1 жовтня 1946 року. Перед трибуналом постали нацистські політики та військові, та навіть діячі пропаганди. Проте трьох із них із різних причин у залі суду не було. Це особистий секретар Гітлера Мартін Борман, якого судили заочно, вважаючи, що він переховується, й засудили до страти. Лише 1973 року визнали, що Борман загинув. Ще до суду наклав на себе руки керівник німецького Трудового фронту Роберт Лей, а фюрера військової економіки Густава Круппа непідсудним зробив інсульт.
30 вересня почали оголошувати вироки. Суд засудив до страти через повішення: Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрайхера, Заукеля, Зейсс-Інкварта, Йодля. До довічного ув’язнення: Гесса, Функа, Редера. До 20 років тюремного ув’язнення: Шираха, Шпеера. До 15 років тюремного ув’язнення: Нейрата. До 10 років тюремного ув’язнення: Дьониця. Трьох підсудних виправдали. Це начальник служби внутрішнього друку Ганс Фріче (у 1947 році під час денацифікації його все ж таки засудили до 9 років в’язниці, але звільнили через 3 роки); Франц Папен, який під час Другої світової війни був послом у Туреччині (під час денацифікації його засудили до 8 місяців позбавлення волі) та Ялмар Шахт, проте в 1944 був заарештований гестапо й до кінця війни знаходився в концтаборах (під час денацифікації йому дали 8 років, але випустили за станом здоров’я через рік). Всіх, кого засудили до страти, стратили в ніч на 16 жовтня 1946 року. Серед них не було лише “другого нациста після Гітлера” – Германа Герінга. Дізнавшись, що повішення для нього відмовилися замінити розстрілом, Герінг отруївся ціанистим калієм за кілька годин до страти.
20 листопада 2004 року Шевченківський райсуд Києва відхилив подання Київської МДА щодо обмеження на проведення масових акцій на Майдані Незалежності з 21 по 23 листопада. 21 листопада в країні було призначено другий тур президентських виборів, до якого вийшли Віктор Ющенко та Віктор Янукович. Опозиція передбачала можливі фальсифікації, тож планувала акції на Майдані. Оскільки спроба заборонити їх через суд не вдалася, вже вранці 21 листопада на Майдані Незалежності розпочали монтувати сцену, яка стоятиме протягом усіх подій Помаранчевої революції.