Інтернет-видання «Інформатор» опублікувало добірку патріотичних пісень, які стали популярними під час війни і які наближають перемогу України. До цього плейлиста, разом з такими відомими виконавцями як ALYONA ALYONA, Макс Корж, Леся Никитюк та Павло Зібров потрапила і пісня «Свої люди» інді-гурту «Мері Лінор» з Дніпра. Про те як народжувалась ця пісня, та про особливості творчості в умовах військового часу ми розпитали вокаліста і фронтмена групи TJ Hinako.
- Як взагалі з’явилася ідея написати пісню «Свої люди» і зняти до неї відповідний кліп?
- Я писав з початку війни багато дивних віршів. Але більшість з них я одразу видаляв, бо вони мені самому не подобались - здавались якимось занадто пафосними. Один з цих віршів прочитала Таня Бочарова з гурту «No Name Orchestra» і питає: «Як ти подивишся, якщо я спробую написати на цей вірш музику?». Я відповідаю: «Котику, пиши, звичайно!» І вона написала. Тобто це була така собі колаборація між мною і Тетяною. Але в неї вийшла трохи інша пісня, ніж то як я собі її уявляв. Вона вийшла більш лірична, більш витончена, більш ніжна. Ми з дозволу Тетяни переробили її на більш просту панківську версію. Тобто зараз існує дві версії цієї пісні: ніжна й лірична від Тетяни Бочарової й наша, у нашому звичному стилі. Наша версія вже вийшла і саме вона потрапила до плейлиста, який ти згадував. Прем’єра Таніної версії буде незабаром. Окрім того, що вона буде більш лірична, в ній я ще трохи почитаю реп.
- Хто знімав вам кліп?
- В нас був доволі забавний експірієнс з «Інформатором». Вони звернулись до нас з пропозицією написати кавер-версію про Дніпро, взявши за основу якийсь відомий хіт. Ми зробили їм цей каверза півдня і після цього якось «зафрендились». І один з їхніх операторів, Дмитро Федоров, визвався зняти і змонтувати нам кліп на пісню «Свої люди». Тобто ідея візуалу і його реалізація – це повністю його.
- Як в твоє життя ввірвалась війна? Пам’ятаєш свою першу реакцію на звістку про напад?
- 24 лютого я прокинувся дуже рано. Відкрив, як завжди, свою «телегу» на смартфоні, побачив інфу, що вони гатять по наших аеродромах… Одразу написав пост – щось на кшталт: «Ну все, почалося! Боронимо свою країну!» Вагань, що «все не так однозначно», не було ніяких. Я одразу зрозумів, що гатять по моїй Україні. Луплять по всім нам, а не тільки в Донбасі. Далі я пішов до АТБ, купив п’ять головок цибулі. Засунув їх у землю у вазончик і написав у соцмережах: «В мене є мій город. В мене є свійська тварина (тобто мій кіт). І я буду це все боронити!» Отака була моя реакція на звістку про початок війни. У мене ж свого майже нічого не має. У мене немає свого житла, у мене не має дачі, немає ділянки землі. Насправді я такий собі бомж. Але якщо таке діло, то натикав у землю цибулі і готовий боронити те, що маю.
- З початком війни тисячі людей, які працювали у сфері культури водночас залишились без роботи. Не знімається кіно, майже не працюють театри. Проте музикантам, на мою думку, легше пристосуватись до реалій воєнного часу. Вони можуть виступати у будь-якому приміщені і навіть просто неба.
- Нам не легше. По-перше, у нас були пісні на обох мовах. Зараз ми намагаємося співати тільки на українській мові. Але в нас дуже багато пісень і на російській мові. Виникає питання: «Сорян, а що нам робити в цій ситуації?» По-друге, в умовах воєнного часу простіше тим музикантам, тим гуртам, які працюють з-під продюсерських центрів. Хоча більшість з них зараз замовчали і їх зовсім не чути. Вони роблять те, що їм кажуть їх продюсери. А ми – інді. Ми робимо, що хочемо. Треба розуміти, що більшість музикантів не має прямого відношення до офіційної культури. Тобто вони не можуть звернутись до Міністерства культури з якимись пропозиціями, з якимись проблемами. «Океан Ельзи» - може, а ми – ні.Тому музиканти «першого ешелону» себе зараз почувають взагалі «норм». Вони грають великі концерти на яких збирають гроші на «волонтерку», на допомогу ЗСУ. А музиканти «другого ешелону», такі як ми, такого собі дозволити не можуть. Ще треба зазначити, що багато хлопців з різних гуртів пішли до армії і їх команди тепер не мають повного состава. Ось, наприклад, вокаліст гурту «Гражданин Топинамбур» Роман Забуга зараз служить у Національній гвардії. Хоча вони при цьому якось примудрилися записати свій перший повністю україномовний альбом «Останній Френд». Як це їм вдалося я просто не уявляю. Роман наспівав на мобілу і вони зробили трек.
Так от, усі ці команди другого ешелони існують і виживають лише за рахунок того, що їх учасники ще працюють в інших містах. І заробляють на життя не музикою, а саме там. Ми щось десь робимо, якось там викручуємось. А та музика, яку ми граємо, вона нам грошей не приносить. Проте всі ці невеликі інді-команди, а їх дуже багато, хочуть зараз щось зробити для країни. Вони не хочуть залишатись осторонь. Їм не все одно, що у нас коїться. Тому і приймають по можливості участь у благочинних концертах, фестивалях, волонтерять. Тобто роблять, що можуть.
- Які є особливості творчого процесу в умовах війни?
- Ну, дивись. Я щоденно «херачу» на волонтерці з першого дня війни. Rain (Сергій Шинкаренко) написав спеціальну програму-додаток на Android для нашої арти, щоб їй було простіше робити те, що вона там робить на фронті. Тобто три місяці ми займалися саме цим: я – волонтерю, він писав цю програму. Програму ми здали, волонтерку я не здам. Окей! Грошей з цього звісно ніяких ми не маємо. Тобто гроші на творчу діяльність, на запис треку можна тільки просити у спонсорів. У тих людей які нас знають, які вірять в команду і які вірять в те, що трек, який ми запишемо, він буде дійсно кльовий. Ось так робиться інді-музика, ось так пишуться треки, які потім «йдуть у народ». А вони туди йдуть. Бо цей трек чесний.
І чесно кажучи займатись творчістю зараз в умовах війни дуже складно….. Складно знайти не тільки гроші на запис треку, а й час на все це. Нам тупо не вистачає часу. От чому музику до цієї пісні написали не ми, а Таня? Тому що Сергій сидів і писав цю прогу для арти. А барабанщик наш на складі працює по 3-4 зміни підряд, розвантажуючи на карі «гуманітарку». Басист пішов до терооборони. Тому ми на два місяці просто випали з творчого процесу. Так, ми були на зв’язку, ми спілкувались. Але з творчого процесу ми випали повністю. А потім все ж таки зібрались і записали трек. Проте це неймовірно важко.
- Є ще якісь творчі плани у групи на ближчий час?
- У нас є кілька віршів, які можливо стануть у майбутньому піснями. А може й не стануть. Насамперед тому, що всі мої музиканти зараз зайняті у дуже важливих проектах. Тобто я ніколи не був музикантом і ніколи не називав себе музикантом, я тільки писав вірші. У мене моїх особистих мелодійних пісень – одиниці. Іноді так трапляється, що я пишу музику. Але це відбувається дуже рідко. Зазвичай я пишу тексти. Моя справа – це вірши. Якщо ми знайдемо можливість найближчим часом якось згуртуватись, тоді, маю надію, у нас з’являться нові пісні.
Бесідував Віталій Баранник.
ДОВІДКА. «Мері Лінор» - українська рок-група, утворена восени 2017 року в м. Дніпро. Свій стиль музиканти визначають як спонтанний nerd-punk-rock (ботан панк рок). Характерними рисами музи гурту є різкий вокал, нервова музика великого міста. Як зазначають самі музиканти, вони співають про кохання, про мудаків, про життя та смерть.
Назва гурту — збірний образ з двох персонажів: Мері Енн — вигаданий персонаж з твору «Аліса у Дивокраї» Льюїса Керрола, та Лінор – персонаж з твору Едгара Аллана По «Ворон». Цим персонажам присвячена головна пісня альбому «13» — «Мэри».
Склад групи: TJ Hinako, вокал, тексти; Сергій «Rain» Шинкаренко, аранжування музики, гітарист; Антон «Городецький» Свіридонов, бас-гітара; Стас Новіков, ударні інструменти.
ПОСИЛАННЯ НА КЛІП «СВОЇ ЛЮДИ»
https://www.youtube.com/watch?v=dQurbKNNnnU