Мы продолжаем знакомить читателей с тем, как работает фирма братьев Дубинских «Экология Д» в Днепре.
На днях днепровская газета «Лица» опубликовала статью об этой конторе. Ее мы публикуем полностью, сохраняя более чем красноречивое название.
Хамство, зухвалість, репресії – так «Екологія-Д» спілкується зі споживачами своїх послуг
Ситуація, про яку йтиметься – неможлива у будь-якому європейському місті. Вона шокує своїм кричущим абсурдом. Вражаюче буйство комунального совка потрясає уяву. Прямі аналогії зі «Скотним двором» Джорджа Орвела виникають самі собою. Та на відміну від художнього твору – все це не вигадка, а реальність. Швондерізм «Екології –Д» у Дніпрі живе та перемагає і здоровий глузд, і людську мораль.
Пенсіонерка Мазур Людмила Михайлівна – одна з мешканців будинку № 138 по пр. Б. Хмельницького, яка задалася питанням: навіщо «Екологія-Д» заповзято, до самої голої землі регулярно скошує траву у дворі, яка не встигає відрости від попереднього покосу? В чому суть ліквідаційної операції? Адже те, що лишається після неї, просто жахає. Замість зеленої трави, де немає жодної карантинної рослини, – клаптик пустелі. Навіщо? І це при тому, що на сусідніх ділянках і через дорогу навпроти – безперешкодно росте і буйно квітне кожного сезону амброзія. І цим заростям нічого не загрожує.
Під час чергового покосу травички Людмила Михайлівна втрутилася і зупинила газонокосарника. Та невдозі він прийшов уже з майстринею дільниці. Та не схотіла слухати пенсіонерку, як і читати отриманий у відповідь на скаргу лист від директора департаменту ЖКГ міськради Дніпра В.В. Грицая про те, що «бажання жителів будинку мати нескошений газон у дворі взяте до відома керівництвом «Екології Д» і враховано в роботі». Майстриня сказала, що їй особисто ніхто нічого до відома не доводив, а тому – «не морочте мне голову». Спроба захисту травички у дворі настільки розізлила надавача непотрібної послуги, що “Екологія-Д” завдала удару у відповідь. Незабаром пенсіонерка отримала рахунок із боргом у сумі 666 грн. 12 коп. за послугу з вивезення твердих побутових відходів. Але звідки цьому боргу взятися? Адже квартира роками оплачувала цю послугу у відповідності до рахунків, що надходили. Так було ще з часів, коли цим займалася «Грінко», після неї – «Жилсервіс-2» і кілька років – «Екологія – Д». Квартира сплачувала рівно стільки, скільки їй і виставляли. Сплата відбувалася за двох фактично проживаючих у помешканні при зареєстрованих чотирьох особах. Фактична кількість жильців була офіційно підтверджена відповідними актами ще за часів «Грінко» і передавалася від однієї обслуговуючої компанії до іншої. Без жодних претензій до квартири. Скільки квартирі виставляли, стільки вона і платила. Без ніяких проблем і згідно із Законами України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про захист прав споживачів» – за фактично отриману послугу. Але оскільки пенсіонерка проявила свою небажану для «Екології – Д» активність – подала голос протесту проти безглуздого і оскаженілого покосу травички у дворі – там одразу вирішили її приструнити і покарати: нарахували заднім числом борг та ще й без пояснень за який період. Адже весь цей час «Екологія-Д» сама виставляла квартирі рахунок за двох людей, що видно по платіжках. Та й самі рахунки збережені.
Із заявою і доданим актом, підписаним сусідами, що підтверджує проживання в квартирі двох осіб, Людмила Михайлівна поїхала до «Екології-Д» за адресою: Запорізьке шосе, буд. 68. На підході пенсіонерка поцікавилася в перехожого, чи далеко ще до офісу. Той вказав рукою на будівлю і зауважив:
– Вас туда не пустят.
– Чому? Я ж просто заяву хочу віддати. Представившись співробітником «Екології-Д», чоловік запитав, про що заява. Дізнавшись, впевнено мовив:
– Тем более с такой заявой.
Так воно і вийшло. «Екологія-Д» забарикадувалася залізними дверима з об’явою: “карантин”. Це був кінець червня, коли карантинний режим уже послабили. Одначе пенсіонерка прийшла екіпірованою за всіма правилами: навіть не в масці, а в респіраторі і в рукавичках. Небезпеки для оточуючих собою не являла. Постукала у двері. З них на ганок вийшов майстер. Але не до пенсіонерки, а покурити. Щойно вийшов, двері відразу зачинили на засув. Запитав у пенсіонерки, чого їй. Та відповіла. На що почула:
– Сюда можно только позвонить или электронной почтой письмо отправить. Видите эмейл на дверях? Так что едьте обратно.
– Якщо я вже під цими дверима, то чому не взяти мою заяву? Мені додому вертатися, щоби звідти сюди дзвонити або електронною поштою листа слати? Це ж абсурд!
– Я вам сказал.
Докуривши, зайшов. Двері знову зачинилися. Поки пенсіонерка, періодично постукуюючи тростиною по металевих дверях, нагадувала про себе, той самий майстер ще тричі виходив курити. На пенсіонерку вже не реагував: стоїть – ну і нехай. Натомість до зачинених дверей підходили зсередини. Дзвінкі жіночі голоси соромили пенсіонерку за настійливість, називали її “старою хуліганкою”, грозилися викликати до літньої жінки поліцію.
– Та я й сама не проти, щоби вони приїхали! Бо тут же порушують мої права. Візьміть у мене заяву через поріг – і все.
Ще хвилин за десять в «Екології-Д» таки вирішили позбутися пенсіонерки та її постукувань. З дверей висунулася рука і взяла заяву з копією. За хвильку-другу копію зі штампом «Екології-Д» і підписом повернули. У страшенну спеку пенсіонерка провела на ганку під дверима «Екології-Д» близько сорока хвилин. І все заради хвилинного дійства. Оце сервіс… Та вже минуло понад місяць – 38 днів – а відповіді ніякої. Надходять лише рахунки із боргом, що збільшується. Отак сучасні «швондєри» ставляться до споживачів своїх послуг.