23 лютого 2022 року Верховна Рада України запровадила в країні режим надзвичайного стану. У 2014-му виконувати обов’язки Президента України почав Олександр Турчинов, а Янукович тікав із країни через Крим. У 1954-му народився третій президент України Віктор Ющенко. У 1918-му більшовики на тлі нищівних поразок російської армії на фронті Першої світової війни отримали ультиматум Німеччини, який одразу прийняли. У 1893-му німецький інженер Рудольф Дизель отримав патент на створений ним двигун. У 1874-му британський майор Волтер Вінгфілд запатентував великий теніс. У 1758-му народився український письменник Василь Капніст, автор “Оди на рабство”. У 303-му римський імператор Діоклетіан почав гоніння на християн.
Свята та пам’ятні дати 23 лютого
23 лютого – Всесвітній день порозуміння та миру.
Також відзначають: День гри в теніс та День дизельного двигуна.
23 лютого в історії
23 лютого 303 року римський імператор Діоклетіан наказав знищити християнську церкву в Нікомедії. Це започаткувало вісім років гонінь на християн, під час яких замучили та стратили сотні вірян.
23 лютого 1758 року народився Василь Капніст – український письменник та громадський діяч, який відстоював права українців.
З юності він будував військову кар’єру. Протягом 1782-1783 років працював у Петербурзі, але швидко повернувся до України, де обіймав різні посади на Полтавщині та Київщині. Найбільше Василь Капніст відомий своїми літературними творами та суспільно-політичною діяльністю на користь України. Серед творів його авторства – “Ода на рабство” (опублікована у 1806 році), в якій автор виступив проти ліквідації в Україні козацьких полків та запровадження кріпосного права, а також поема “Ябеда” (1798), де він розкритикував російську колоніальну політику на українській землях. Також Капніст підготував проєкт відновлення козацьких формувань в Україні, але царський уряд, зрозуміло, його відхилив. У квітні 1791-го Василь із братом Петром у Берліні вів переговори з міністром закордонних справ Пруссії щодо надання допомоги українському національно-визвольному руху на випадок відкритого збройного виступу проти російського самодержавства. Василь Капніст переклав “Слово о полку Ігоревім” російською мовою і в авторському коментарі підкреслив українське походження цього твору. Його також вважають імовірним автором трактату “Історія Русів”.
23 лютого 1874 року британський майор Волтер Клоптон Вінгфілд запатентував гру “сферистика”, яка зараз відома як “лаун-теніс” (або просто великий теніс).
До Вінгфілда гра також була відома, але проходила у приміщеннях та вважалася “елітарною”. Її прообраз виник ще в XI столітті, як вважають, у монастирях. Тоді м’яч відбивали руками, потім рукавичкою, а в XVI столітті з’явилися перші ракетки та сітка. Гра швидко набула популярності серед королів та їхніх дворів, зокрема, у Франції та Іспанії, згодом – Великій Британії. Однак тривалий час коло учасників було обмежене, глядачі не передбачалися, а народ якщо й знав про теніс (який тоді мав іншу назву), то точно не грав у нього. Усе змінив саме англійський майор Волтер Вінгфілд, який запропонував грати на відкритих трав’янистих галявинах. Тут стали у пригоді знамениті англійські газони з їхньою ідеальною структурою. Також змінилися м’ячі – вони стали гумовими, а не шкіряними. Вінгфілд розробив і нові правила гри, що близькі до сучасних. А після отримання патенту почав продавати комплекси обладнання для гри та брошури з її правилами. Першого року він успішно реалізував понад 1000 комплектів. Але успішною комерцією він займався недовго – у 1877 році втратив інтерес до тенісу через сімейну драму (троє його синів один за одним померли дітьми, а дружина збожеволіла). Отже, Вінгфілд не став продовжувати свій патент. А гра з його подачі почала “захоплювати” світ. У тому ж 1877 році відбувся турнір у Вімблдоні, який проводиться досі та є найстарішим у світі.
23 лютого 1893 року німецький інженер Рудольф Дизель отримав патент на створений ним двигун.
23 лютого 1918 року створювана більшовиками робітничо-селянська Червона армія зазнавала тяжких поразок від німецьких сил, що наступали по всьому фронту. А саме керівництво Радянської Росії отримало та відразу прийняло ультиматум від Німецької імперії. Надалі це призвело до капітуляції Росії в Першій світовій війні та підписання 3 березня Берестейського (Брест-Литовського) миру на умовах Німеччини.
До цього моменту консультації щодо виходу Росії з Першої світової війни тривали вже кілька місяців. 5 січня 1918-го делегації держав Четверного союзу пред’явили делегації більшовиків карту з позначеними територіями, які мають здобути незалежність або перейти під контроль Німеччини (і частково вже були окуповані німцями). Це, зокрема, були землі Польщі, Литви, Білорусі, України, Латвії та Естонії. Відомий коментар з приводу цієї карти, який висловив під час цих переговорів статс-секретар Ріхард фон Кюльман: “Ми не хочемо, щоб ці народи, які пережили жахи війни, пережили ще й блага революції”.
Після цього радянська делегація повернулася до Петрограда – порадитися з керівництвом. А керівництво (насамперед особисто Ленін) добре розуміло, що протиставити німецькій армії нічого, тож єдине, на чому зійшлися – якнайдовше затягувати переговори. ЦК ухвалило підписати мир на німецьких умовах лише в тому разі, якщо буде пред’явлено ультиматум. Після підписання 9 лютого Берестейського (Брест-Литовського) миру з УНР, яким країни Четверного Союзу визнали незалежність Української держави, кайзер Вільгельм II посилив вимоги до дипломатів – прискорити капітуляцію Радянської Росії на своїх умовах. Керівник радянської делегації Лев Троцький у відповідь 10 лютого зробив дивну заяву про те, що мир не підпише, але війну Росія припиняє та демобілізує армію.
Зрозуміло, що німецька делегація у відповідь поінформувала: договір про перемир’я, що був укладений на час переговорів, більше не дійсний. Уже 18 лютого німецькі війська перейшли в наступ на всьому фронті. Російська армія у хаосі відступала. Саме на цьому тлі з’явилися знамениті звернення “до трудящого населення”, “Соціалістична батьківщина в небезпеці” тощо. Згодом радянські історики використовували їх, видаючи за героїчне створення Радянської армії (яке відзначали, як не дивно, в день прийняття німецького ультиматуму – 23 лютого). Всупереч усім зверненням та закликам вже 19 лютого німецькі війська були в Луцьку та Рівному, 21-го – у Мінську та Новоград-Волинському, 24-го – у Житомирі тощо.
Ультиматум більшовицьке керівництво Росії отримало 23 лютого від самого ранку. У ньому було 10 пунктів, зокрема вимога звільнити території України, Естонії, Фінляндії та вивести війська з Туреччини. Також, на вимогу німців, російська армія підлягала повній демобілізації, всім кораблям потрібно було повернутися в порти та роззброїтися, а в Північному Льодовитому океані встановлювали німецьку блокаду. Щоб ухвалити цей ультиматум, радянському керівництву дали дві доби. Але воно вклалося менше, ніж в одну. Миттєво відбулося засідання ЦК РСДРП(б). За негайне підписання німецьких умов миру проголосували сім членів ЦК, проти – чотири та четверо утрималися. Ультиматум офіційно ухвалили о 3 годині ночі 24 лютого. Вже 28 лютого радянська делегація прибула до Брест-Литовська, 1 березня розпочалися мирні переговори, а 3-го росіяни підписали капітуляцію (Брест-Литовський мирний договір).
23 лютого 1954 року народився третій президент України Віктор Ющенко.
23 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову, якою поклала виконання обов’язків президента України на голову Верховної Ради Олександра Турчинова. А Янукович тим часом тікав з України.
23 лютого 2014 року до Харкова після “втечі на добу” повернувся мер Геннадій Кернес. Він дав пресконференцію прямо в аеропорту “Харків”, де заявив, що “Янукович – це вже історія”.
23 лютого 2022 року – в останній день перед повномасштабним вторгненням РФ в Україну – Київ відвідали президенти Польщі Анджей Дуда та Литви Ґітанас Науседа. Верховна Рада України запровадила в країні режим надзвичайного стану. При цьому мер Харкова Ігор Терехов заспокоював мешканців міста, переконуючи, що НС – це запобіжний захід.
Церковне свято 23 лютого
23 лютого вшановують пам’ять священномученика Полікарпа, єпископа Смирнського. Він народився близько 80 року у Малій Азії, у Смирні. Рано залишився сиротою. Виховала Полікарпа вдова Каліста. Після її смерті хлопець роздав майно бідним і став вести цнотливе життя, служачи хворим та немічним. Єпископ Смирнський Укол висвятив Полікарпа в диякона, а потім пресвітера і наказав після своєї смерті поставити учня єпископом на Смирнську кафедру. Полікарп супроводжував у подорожах Йоана Богослова. Під час гонінь на християн, влаштованих Марком Аврелієм, за Полікарпом з’явилися воїни. Його страждання та смерть описані в “Посланні християн Смирнської церкви іншим церквам” – одній з найдавніших пам’яток християнської писемності. Полікарпа засудили до спалення, проте полум’я не торкнулося святого, зімкнувшись у повітрі над його головою. Натовп вимагав, щоб його вбили мечем. Коли Полікарпа поранили, витекло стільки крові, що вона погасила полум’я. Тіло священномученика після смерті спалили.
Народні прикмети
Якщо 23 лютого на землі немає снігу, то більше серйозних снігопадів не буде.
Якщо ніч морозна, але вдень потепліло, в березні буде нестабільна погода.
Якщо йде дощ, то березень буде дощовим.
Що не можна робити 23 лютого
Не можна рахувати дрібні гроші.
Не можна їсти рибу та морепродукти.
Не можна гуляти на природі: ходити в ліси, на поля та до водойм.
Не можна лаятися матом.
Джерело: objectiv.tv