27 лютого 2022 року російські ДРГ прорвалися до Харкова та були знищені. У 2015-му вбили “останнього справжнього опозиціонера” РФ Бориса Нємцова. У 2014-му російські спецпризначенці захопили будівлі парламенту та Ради міністрів Криму та вивісили над ними прапори РФ. У 1933-му стався підпал німецького Рейхстагу, цю подію Гітлер використав для узурпації влади. У 1918-му австро-угорська армія приєдналася до походу з німцями та Січовими стрільцями на Київ заради його звільнення від більшовиків. У 1893-му народився учасник бою під Крутами Валентин Отамановський, життя якого пов’язане з Харковом. У 1594-му відбулася коронація першого французького короля з династії Бурбонів – Генріха IV.
Свята та пам’ятні дати 27 лютого
27 лютого – Всесвітній день неурядових організацій.
Також відзначають: Міжнародний день полярного ведмедя, День поінформованості про аносмію (повну або часткову втрату нюху), Всесвітній День стерилізації тварин (останній вівторок лютого), Міжнародний день оптиміста.
27 лютого в історії
27 лютого 1594 року відбулася коронація першого короля Франції з династії Бурбонів – Генріха IV, який був королем Наваррським.
27 лютого 1893 року народився учасник бою під Крутами, історик та громадський діяч Валентин Отамановський.
Він був родом із Черкаської області. Його родина переїхала до Києва наприкінці ХІХ століття. Там Валентин відмінно закінчив гімназію та вже з 14 років заробляв лекціями та додатковими заняттями зі студентами. Вступив на юрфак Київського університету, але вже за рік перейшов у політех. У студентські часи почав брати активну участь у національному русі. Отамановський належав до напівлегальної Української студентської громади, де зокрема розробляв українську наукову термінологію.
“У 1914-му Отамановський заснував таємну організацію “Братство самостійників”, яка сповідувала та поширювала концепти ідеолога української незалежності Миколи Міхновського. “Самостійники” видавали нелегальний друкований орган – “Вільна думка”. “Братство” було настільки законспірованим, що про його існування не здогадувався навіть Міхновський, який був знайомий з Отамановським”, – пише Український інститут національної пам’яті.
У 1917-му разом із Міхновським Отамановський брав участь в організації “Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка”. У квітні його обрали до складу Української Центральної Ради, але згодом він повернувся до науки та навчання, зокрема відновився на юрфаку. У бою під Крутами Отамановський брав участь як юнкер першої Української юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького. Цей бій він пережив, і у 1918-му поїхав на стажування до Віденського університету. В Україну повернувся у 1920-му й оселився у Вінниці. Займався наукою, зокрема вивченням історії Поділля, а також не припиняв громадську діяльність. У серпні 1929-го Отамановського заарештували – у сфабрикованій справі так званого “Союзу визволення України”. Його засудили до п’яти років суворого режиму та ще двох років заслання до Татарстану. Навіть коли цей термін минув, українському вченому заборонили виїжджати з Казані. Там він викладав іноземні мови, яких знав сім. У 1945-му отримав допуск до захисту кандидатської дисертації про середньовічну Вінницю, над якою працював ще з 1920-х. А через 10 років у Ленінградському університеті захистив докторську дисертацію. У Харкові Отамановський жив із 1958 року. Тут він викладав латину в медичному інституті. Помер 10 березня 1964 року. Отамановський похований у Харкові, і на його могилу зараз покладають квіти у День пам’яті Героїв Крут.
27 лютого 1918 року австро-угорські війська приєдналися до походу на Київ – спільного з німцями та Січовими стрільцями. Підписавши з УНР Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір, країни Четверного союзу визнали незалежність УНР. Одночасно вони вимагали такого ж визнання від Радянської Росії. Формально це сталося 3 березня, коли сепаратний мир у тому самому Брест-Литовську підписала делегація росіян. Проте фактично з усіма вимогами німців та їхніх союзників радянське керівництво погодилося ще 23 лютого, прийнявши німецький ультиматум. Тому війська загарбників мали покинути Україну, у тому числі – вийти зі столиці, яку щойно захопили. Проте Муравйов та його “революційна зграя” не поспішали. Передбачаючи такий розвиток подій, українська делегація одразу після підписання миру просила Четверний союз про допомогу в очищенні своїх земель від окупантів. 21 лютого просуватися в Україну почали німецькі війська, 27 лютого (вже після прийняття більшовиками ультиматуму) – австро-угорські.
Загальна кількість цієї армії сягнула близько 450 тисяч. Вони просувалися швидко, й на підступах до Києва спільно з керівництвом УНР ухвалили рішення, що першими входитимуть до столиці українські війська – Січові стрільці та гайдамаки. У Києві тим часом на повернення збройних сил УНР зовсім не чекали. Муравйов вважав, що “переміг” Центральну Раду, вигнавши її зі столиці. Але на місцевих комуністів, які вже ділили посади, чекало гірке розчарування – таке, що вони втекли з Києва вночі на швидкісних автомобілях. Під Києвом українські підрозділи розбили рештки більшовицьких загонів, уже 1 березня загарбники відступили на лівий берег Дніпра. А на вулицях Києва зустрічали українське військо, що повернулося. Німецька армія прибула наступного дня – залізницею.
27 лютого 1933 року стався підпал німецького Рейхстагу. Цю подію Гітлер використав для подальшої узурпації влади в Німеччині. Хоча момент для підпалу Рейхстагу був “якнайкращим” для нацистів, все ж однозначних доказів, що саме вони його організували, історики не мають. Але є чітка впевненість, що цією подією дуже грамотно скористалося – і в пропагандистському, і в політичному сенсі. Пожежа почалася о 21:27. Насправді вона не була масштабною – вже о 23:30 вогонь загасили. Слідчі одразу визначились, що мав місце підпал. А на місці злочину затримали 24-річного голландського комуніста Марінуса ван дер Люббе. Він визнав себе винним, але стверджував, що здійснив підпал самостійно – без “завдання партії”. Така версія, звичайно, не влаштовувала нацистів. Одразу ж на місці пожежі Герман Герінг заявив, що підозрює в причетності компартію Німеччини. А Гітлер розширив це звинувачення до того, що підпал мав стати сигналом для початку “комуністичного путчу”. Це використовували для тиску на президента Німеччини Пауля фон Гінденбурга, щоб той обмежив громадянські свободи заради нібито “безпеки держави” та розширив повноваження канцлера – Гітлера. Також підпал Рейхстагу максимально використала нацистська пропаганда напередодні позачергових виборів, щоб зменшити результати конкурентів – комуністів. Німців залякували загрозою революції “як у Росії”. Це спрацювало. Нацисти отримали на виборах додаткові 5 мільйонів голосів, переважно відібравши їх у компартії Німеччини, та сформували стійку більшість у парламенті. Хоча в ході судового процесу причетність керівництва компартії до підпалу Рейхстагу так і не довели, це вже не мало жодного значення – Гітлер встиг узурпувати владу.
27 лютого 2014 року російські спецпризначенці у військовій формі без розпізнавальних знаків захопив будівлі парламенту та Ради міністрів Криму й вивісили над ними прапори РФ.
27 лютого 2015 року в Москві прямо поряд із Кремлем застрелили одного з останніх потужних російських опозиціонерів та друга України Бориса Нємцова.
27 лютого 2022 року до Харкова єдиного разу за час повномасштабного вторгнення прорвалися російські ДРГ. Згодом начальник ГУ Нацполіції в Харківській області назвав цей день найбільш критичним в обороні Харкова.
Джерело:objectiv.tv