28 лютого – День штурманської служби авіації ЗСУ. У 1849-му під час “золотої лихоманки” у США до Сан-Франциско прибули перші золотошукачі. У 1921-му почалося збройне повстання моряків у Кронштадті проти більшовицької диктатури. У 1922-му Велика Британія дала незалежність Єгипту. У 1933-му президент Німеччини Гінденбург підписав указ “Про захист народу і держави”, яким допоміг Гітлеру узурпувати владу. У 1986-му США передали Ізраїлю українця Івана Дем’янюка. У 2013-му зрікся престолу Папа Римський Бенедикт XVI. У 2022-му Україна подала заявку на вступ до ЄС.
Свята та пам’ятні дати 28 лютого
28 лютого в Україні – День штурманської служби авіації ЗСУ та День працівників патрульно-постової служби.
У світі: Всесвітній день кравців, День зубної феї.
28 лютого в історії
28 лютого 1849 року під час так званої “золотої лихоманки” у Сан-Франциско з Нью-Йорка на пароплаві “Каліфорнія” прибули перші золотошукачі.
28 лютого 1889 року народився генерал-хорунжий армії УНР Павло Шандрук.
28 лютого 1921 року почалося збройне повстання моряків у Кронштадті проти більшовицької диктатури. Моряки зрозуміли, що жодної народної влади в країні немає та не передбачається, та виступили з гаслами на кшталт: “Влада радам, а не комуністам”. Приводом для того, щоб військові моряки взялися за зброю, стало придушення протестів робочих у Петрограді. У столиці Радянської Росії почалися страйки. На них та сама влада, яка щойно обіцяла “фабрики – робочим”, відповіла арештами та запровадженням воєнного стану.
28 лютого команди двох лінкорів – “Севастополь” та “Петропавловськ” – провели збори та затвердили резолюцію, в якій вимагали провести перевибори рад, дати свободу діяльності соціалістичним партіям, відновити вільну торгівлю та скасувати комісарів. Наступного дня, 1 березня, у Кронштадті пройшов 15-тисячний мітинг, учасники якого згодом захопили та кинули у в’язницю комісара флоту та голову Кронштадтської ради. Вони також висунули умови: звільнити всіх робочих, яких заарештували в Петрограді, та представників усіх соціалістичних партій. Вимога перевиборів рад уже трансформувалася до того, що комуністи до цього процесу не повинні бути допущені. Також моряки заступилися й за селян, яких також “кинули” з гаслом “землю – селянам”. Учасники повстання вимагали ліквідувати продовольчу диктатуру та дозволити людям вільно розпоряджатися продуктами, що виготовлені ними власноруч у своїх господарствах. У Кронштадті утворили тимчасовий революційний комітет. Він із радіостанцій військових кораблів передав у етер вимоги до влади, а також закликав побратимів підтримати протест.
Більшовики, які захопили владу в країні, звичайно, ні на які поступки йти не збиралися. Усіх перемовників, яких направляли до влади повстанці, заарештували. А потім оголосили бунтівникам ультиматум, погрожуючи придушити повстання силами армії. Родичів бунтівників брали в заручники. Проте моряки вирішили прийняти бій. Проти них кинули Червону армію.
Перший артобстріл розпочався 7 березня, а на штурм червоноармійці пішли 8-го. Проте їхній наступ відбили. Тому радянському керівництву довелося підтягнути додаткові війська. Другий штурм проводили вже за підтримки авіації. Він тривав із 16 по 18 березня. Вранці 18-го штаб кронштадтців вирішив затопити лінкори та прориватися до Фінляндії. Але частина моряків, які не погодилися знищити кораблі, зрештою повстала проти лідерів бунту. При спробі затопити один із кораблів учасників процесу заарештували. Частина бунтівників здалася в полон, але близько 8000 змогли прорватися до Фінляндії. Більшовики розправилися не тільки з моряками, які потрапили в їхні руки, але й з цивільними жителями Кронштадта. Загалом на смерть засудили понад 2000 осіб, а ще майже 6,5 тисячі – до різних термінів ув’язнення. Мешканців Кронштадту згодом депортували. Червоноармійцям, які пішли проти побратимів, це, до речі, “не зарахувалося”. Згодом більшість командирів, які придушували повстання моряків у Кронштадті, також репресували.
28 лютого 1922 року Велика Британія надала незалежність Єгипту, припинивши над ним свій протекторат.
Після цього єгипетський султан прийняв титул короля під ім’ям Фуад I. Єгипет переходив під владу Великої Британії, можна сказати, “крадькома”. Юридично він у ХІХ столітті був автономною монархічною державою у складі Османської імперії. Однак із будівництвом Суецького каналу та зосередженням акцій цього проєкту в британській власності вплив Великої Британії в країні все більше зростав. Британці успішно використовували внутрішні конфлікти та збройні протистояння в Єгипті. Як тільки почалася Перша світова війна, в якій Османська імперія та Велика Британія опинилися у ворожих таборах, британське МЗС оголосило, що Єгипет “переходить під англійський протекторат”. 19 грудня тут провели переворот, усунувши протурецького хедива Аббаса II, і привівши до влади його дядька. Той уже взяв титул султана. З 1917 року в Єгипті посилилися націоналістичні рухи, люди вимагали створення незалежної держави. У 1919-му спалахнуло повстання, яке британці придушили. Але вже наступний масовий народний виступ у 1921-му призвів до того, що Велика Британія позбавила Єгипет свого протекторату та визнала його незалежність.
28 лютого 1933 року рейхспрезидент Німеччини Пауль фон Гінденбург зробив черговий зі своїх фатальних кроків, які призвели до приходу до влади в країні нацистів. Після підпалу Рейхстагу, що стався напередодні, Гінденбург пішов на поводу в Гітлера та видав указ “Про захист народу та держави”.
Цим документом президент скасував низку статей конституції Веймарської республіки, обмеживши права громадян, свободу слова, друку, зборів та мітингів тощо. Указ дозволяв проведення обшуків, прослуховування телефонів, перегляд кореспонденції. Також цим указом Гінденбург надав додаткові повноваження рейхсканцлеру – Гітлеру. Попри подальші наслідки, формально це рішення Гінденбурга не було неконституційним. Такі заходи передбачала стаття 48 конституції – у разі загрози громадській безпеці та порядку. Але чи реально була така загроза через підпал окремим комуністом будівлі Рейхстагу? Очевидно, що ні. Однак Гітлеру та компанії вдалося переконати президента, що йдеться мало не про підготовку комуністичного перевороту.
28 лютого 1986 року США видали Ізраїлю українця Івана Дем’янюка, якого звинувачували в тому, що за часів Другої світової війни він був доглядачем у таборі смерті Треблінка.
28 лютого 2013 року зрікся престолу Папа Римський Бенедикт XVI.
Ця подія – рідкісна в історії римсько-католицької церкви та абсолютно унікальна для нового часу. Традиційно понтифіки займали свою кафедру після обрання довічно. До Бенедикта XVI востаннє зрікався Папа Григорій XII – в 1415-му (тоді це було необхідністю, щоб покласти край наявності одночасно декількох “пап римських”). Своє несподіване рішення Бенедикт XVI пояснив літнім віком та поганим здоров’ям. І справді, він став Папою Римським у віці 78 років – після смерті Івана Павла II, за якого очолював Колегію кардиналів та Конгрегацію з віри. Коли Папа залишав престол, йому було вже 85 років. Після зречення він жив у монастирі Mater Ecclesiae й офіційно вважався почесним Папою Римським (папою-емеритом). Бенедикт помер 31 грудня 2022 року.
Джерело: objectiv.tv