Председатель Днепропетровского облсовета Николай Лукашук своеобразно прокомментировал 7 месяцев с начала российского вторжения в Украину.
«24 вересня. Рівно сім місяців повномасштабної війни.
Раніше багато хто думав, що проблема – це зміна дати відпустки або зірвані плани на вихідні. А потім в Україну заїхали російські танки.
Дехто вважав, що «добре там, де нас немає». А потім враз зрозумів, що тільки тут, вдома є всі умови для комфортного життя і роботи. Наприклад, не потрібно чекати тиждень, щоб відкрити банківську картку. Що в країні є круті сервіси. Що дуже просто зняти квартиру. Що можуть приїхати і зібрати меблі, які ти купив в магазині. Бюрократії набагато менше ніж у Європі. Є «Дія», через яку за кілька хвилин можна отримати купу послуг чи потрібну довідку. І це лише маленька частина історій людей, які через війну виїхали за кордон. Всі вони після нашої Перемоги планують повернутися додому.
З’ясувалося, що у нас можна критикувати владу і тобі за це нічого не буде. На відміну від російської федерації, де одразу «закриють».
Опозиція хейтила «Велике будівництво» й інші державні програми, не вважаючи їх доцільними. А потім з’ясувалося, що роздовбаною дорогою не проїде військова техніка чи «швидка» з пораненими. Що логістика без якісних доріг неможлива і час у дорозі має значення. Що через заблоковані порти і обстріли залізничної інфраструктури тільки гарні автошляхи можуть стати єдиним варіантом пересування. Що розпочата до війни модернізація і реконструкція приймальних відділень, опорних лікарень, оновлення автопарку «швидких» сьогодні допомагає рятувати наших бійців.
З’ясувалося, що хтось проголосував на виборах депутатів «за того кандидата» і не вдавався в подробиці, хто він насправді. Бо «навіщо забивати цим голову»? А потім під час війни розчаровувався в деяких народних обранцях, які втекли в перші дні вторгнення. І тепер на кухні сміється з героїв «львівського» або «мукачівського танкового котла».
З’ясувалося, що далеко не кожен до кінця усвідомлював, наскільки небезпечною та важливою є робота рятувальників, поліцейських. І взагалі не розумів, наскільки важливою є робота комунальників, аварійних бригад. Адже ніхто, крім них, не поверне в твою квартиру світло чи воду після прильоту по комунікаціям.
Хтось скаржився на те, що українці погано живуть. А потім побачив, як окупанти крадуть унітази та пральні машинки.
Три роки тому хтось казав, що наш Президент не має політичного досвіду. Але з’ясувалося, що він не залишив Київ у перші дні війни, незважаючи на пропозиції від західних партнерів, особисто їздить на позиції українських військ на передовій, що знаходяться під постійними обстрілами. І мужньо та впевнено веде країну до Перемоги.
Хтось не пам’ятав про війну з 2014-го, а нині щомісяця донатить ЗСУ. І знає, що українська армія – краща в Європі, яка розвалила міф про велич другої армії світу.
Дехто вважав, що переважній більшості байдуже. А потім побачив черги до військкоматів.
З‘ясувалося, що не тільки можна, а й потрібно щодня дякувати українським захисникам, нашим славетним ЗСУ.
Для багатьох чомусь стало відкриттям, що в України є потенціал і можливості. Заводи, атомні станції тощо. І що без наших аграріїв та нашого зерна у світі буде продовольча криза.
А ще у нас є «Стугна», «Козак», «Вільха», «Богдана», «Буревій» та ракетний комплекс «Нептун», який відправив руський корабель на ***. І ще багато чого є, про що зараз не можна казати.
З‘ясувалося, що все пізнається у порівнянні.
Що існує багато речей, над якими нарешті слід добре подумати. Зрозуміти, що головне – це країна, родина, близькі, друзі. За сім місяців війни ми всі побачили, хто справжній, хто не фальшивий. Війна зірвала маски.
З’ясувалося, як це важливо – мати свою державу. Вільну, незалежну. І що за незалежність треба боротися.
З’ясувалося, що Україна – найкрутіша і найбагатша. І головне її багатство – люди. Наші люди – наша гордість.
Так, ще багато роботи. І на це потрібен час. Але Україна в нас одна. Після семи місяців війни я впевнений, що ми впораємося.
А в росіян нічого не вийде. І не могло вийти.
Пишаюся тим, що я українець.
Українська нація, була, є і буде.
Козацькому роду нема переводу!
Україна forever», - пишет Лукашук в своем фейсбуке.