І до чого тільки не вдаються люди, аби якось виділитися серед оточуючих, які здаються їм однотипними і нецікавими. Що тільки не вигадують, аби якось незвично проявити свою індивідуальність, щоб усіх здивувати їх і ошелешити. Ось нещодавно 24-річний житель Тернополя вирішив, що найоригінальніший спосіб виділитися і прославитися – це придумати собі ім’я з аж з 98 літер (плюс дефіси). Звучить воно так: Бронівогневладислав-ЕдуардолеонардоконстантинославВолодимиренклименжільєнко-Громинревинградинтеменко. Саме так написано в нього в паспорті (як тільки помістилося!). Аполлінарії, Максиміліани і Пантелеймони, чиї імена з 11 літер донедавна вважалися в Україні найдовшими, нервово курять осторонь…
По словам чоловіка, таке дивне ім’я він вибрав собі тому, що хотів показати своє право робити власний вибір у житті, бо колись батьки позбавили його цієї можливості. Одна частина його імені означає мир з людьми, а друга відображає його серйозне ставлення до всього і прагнення протистояти негативу та злу. Чесно кажучи, якось мало віриться в серйозність чоловіка, який придумав для себе таке, скажімо, дивне ім’я. І можна лише поспівчувати його родичам, друзям, знайомим і колегам по роботі, яким доведеться з ним спілкуватися, хай навіть і не кожен день. Цікаво, якою була їх реакція, коли вони дізналися, як він тепер називається? Змиряться вони з його новим ім’ям? Взагалі його вивчать і запам’ятають?
Як виявилося, хлопець вже 4-й раз змінює своє ім’я. А, значить, може придумати щось ще більш оригінальніше, заплутаніше та епатажніше. Тим більше, що є з кого брати приклад. Он в Індії живе чоловік, ім’я якого складається аж з 1 478 літер! Причому, це – одне слово! Щоб його прочитати, потрібно не менше 10 хвилин. А у жительки США ім’я складається з 1019 літер та займає у свідоцтві про народження 61 сантиметр. Так що тернопольчанину ще є до чого прагнути, ще є чим дивувати і вражати. От тільки для чого? Адже, як відомо, не ім’я красить людину, а навпаки. А стати відомим і незабутнім можна і з самим невигадливим ім’ям у світі.
Згадався анекдот, який чув ще у далекому дитинстві. Вже точно його не пам’ятаю, але суть така. Вирішили батьки назвати сина таким ім’ям, щоб ніхто виговорити не зміг. Придумали дуже довге слово (яке саме – не пам’ятаю), закінчувалося на «чон». От якось гуляв цей «Чон» з дітьми і впав у криницю. Діти побігли до його батьків, кажуть, що ваш син – потім почали називати повністю усе його ім’я – потопає у криниці. Поки виговорили ім’я до кінця, поки батьки добігли до криниці, було вже пізно – бідолашний «Чон» втопився...
То може не варто прагнути стати особливим таким способом? Бо, як бачимо, від незвичного імені можна не лише прославитися…