12 липня 2025 року за новим церковним календарем православні вшановують пам’ять святих мучеників Прокла та Іларія. Їхня історія — це свідчення неймовірної віри та стійкості перед жорстокими гоніннями на християн. Події, що розгорнулися, ймовірно, в Калаполісі (сучасна Туреччина) за часів імператора Траяна Деція або Діоклетіана, досі вражають своєю мужністю.
Прокл був істинним християнином, який не побоявся відкрито сповідувати свою віру, за що його схопили. Навіть під час жорстоких тортур, коли його били та шматували тіло, він не зрікся своїх переконань, відмовляючись поклонятися язичницьким богам. Навіть на шляху до страти він молився, дякуючи Богові за можливість постраждати за Христа.
Іларій, який був або його небожем, або близьким другом, побачивши незламність Прокла, також голосно визнав себе християнином і висловив готовність розділити його долю. Його схопили, кинули до в’язниці, катували, а потім стратили мечем, так само, як і Прокла.
Церковне свято Преподобного Михаїла Малеїна: від палацу до пустелі
Цього ж дня церква вшановує пам’ять преподобного Михаїла Малеїна. Ця постать не менш вражаюча, адже Михаїл, народжений як Євсевій близько 894 року в Каппадокії у знатній візантійській родині, був родичем самого імператора Льва VI Філософа. Перед ним відкривалися двері до блискучої кар’єри, але він обрав інший шлях – шлях чернецтва.
У юному віці Євсевій вирушив на гору Кімула, що в Малій Азії, де прийняв постриг з ім’ям Михаїл. Він обрав життя в суворому усамітненні, жив у печері, присвятивши себе мовчанню, молитві та цілковитому відреченню від світу. Його мудрість, благочестя та дивовижний дар зцілення привабили до нього учнів. Згодом він заснував монастир на горі Кімула, ставши його ігуменом.
Особливе місце в історії Михаїла Малеїна займає його роль духовного наставника святого Афанасія Афонського, засновника Великої Лаври на Афоні. Саме під керівництвом Михаїла Афанасій пройшов шлях пустельницького життя, осягнувши силу безмовності й молитви.
Преподобний Михаїл прожив довге подвижницьке життя, передбачив власну кончину і помер у глибокій старості близько 962 року, залишивши після себе пам’ять як про великого святого та стовпа православ’я.
Народні прикмети 12 липня
Роса зранку: народні прикмети та магічна сила природи
Народні прикмети 12 липня тісно пов’язані з погодою і пророкують майбутнє:
Ясний і сухий день віщує теплу та суху осінь.
Рясна ранкова роса обіцяє ясний день.
Гроза цього дня — попередження про дощі та бурі у серпні.
Але найцікавіша традиція цього дня пов’язана з ранковою росою. У давнину вірили, що 12 липня роса набуває особливої, цілющої сили. Щоб зберегти молодість, здоров’я та природну красу на довгі роки, жінки ще до сходу сонця виходили на траву, вмивалися росою, ніби змиваючи втому й вбираючи життєву енергію природи. Це був своєрідний ритуал оновлення, який дарував відчуття бадьорості та зв’язку зі світом.
Що варто знати про 12 липня: заборони та поради
Цього дня варто бути обережними зі своїми діями та словами:
Уникайте виснажливої праці, адже, за повір’ями, це може накликати біду.
Слідкуйте за своїми словами: злі вислови, кинуті у гніві, можуть повернутися до вас із новою, руйнівною силою.
Уникайте сварок, адже вони, мов відчинені двері для нещасть, можуть принести у ваше життя багато горя.
Сльози, пролиті цього дня, можуть залишити болючий відбиток у серці на цілий рік.
Натомість, використовуйте цей день для гармонії, молитви та, можливо, для стародавнього ритуалу вмивання ранковою росою, який, як вірили наші предки, дарує молодість та здоров’я.