У Кам'янському триває кардинальна реконструкція лікарні № 1.
Як ми вже повідомляли, на базі цього закладу планується зробити реабілітаційний центр для українських військових, які отримали поранення у боях з російськими загарбниками. Це робиться у рамках обласної програми по створенню належних умов для лікування та реабілітації наших Захисників.
Центр планується розмістити в одному з приміщень лікарні біля костьолу, де раніше було дитяче відділення, а ще у 1917 році тут функціонував шпиталь для поранених в боях Першої світової війни.
Сьогодні ремонтні роботи проінспектували міський голова Андрій Білоусов, секретар міської ради Наталія Ктитарова, віце-мер Олег Максименко та депутат міськради Олександр Лукашов. Як розповіла журналістам Наталія Ктитарова, в центрі буде змонтовано унікальне для України новітнє медичне обладнання, тут будуть працювати лікарі унікальних спеціальностей, головне завдання яких – відновити поранених не лише фізично, а й психологічно та сприяти їх адаптації до нормального життя. Планується, що центр зможе приймати до 50 пацієнтів за добу. Програмою реабілітації наших Захисників опікується особисто перша леді Олена Зеленська. Олег Максименко повідомив, що планується також відремонтувати велику ділянку дороги біля майбутнього центру, 1-ї лікарні та костьолу, щоб забезпечити найкращі умови для транспорту, який буде обслуговувати пацієнтів лікувального закладу.
- Всі роботи ведуться за підтримки голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергія Лисака. Ремонт йде за графіком, і вже в середині вересня центр буде готовий прийняти перших пацієнтів, - повідомив Андрій Білоусов.
Здавалося б, по-справжньому гарну справу роблять в Кам’янському – адже мова йде про життя і здоров’є наших Захисників, і тут ніхто з громадян України не може бути проти, але… У соціальних мережах з’явились дописи деяких містян, які самі себе називають краєзнавцями і істориками: мовляв, знищується історична частина Кам’янського! А саме – змінюється вигляд будівлі колишнього шпиталю, буде замінено застарілу бруківку на дорозі і навіть зникне паркан, який будували полонені німці у другій половині 1940-х років! Звучать звинувачення на адресу міської влади – мовляв, страждає історія!
Що ж, давайте розбиратися. Щодо реконструкції будівлі колишнього шпиталю – її необхідно робити для того, щоб розмістити унікальне обладнання і забезпечити нормальні умови для пацієнтів. Сама будівля не демонтується і тут не відкривається якийсь торговий центр або елітний житловий комплекс, як це буває в інших містах. Навпаки, продовжуються традиції більш як 100-річної давнини – тут будуть лікуватися наші військові. І хіба можна вважати реконструкцію лікарняних приміщень, та ще й з такою благородною метою, знищенням історичної пам’яті? Чи наші воїни не заслуговують гідних умов лікування та реабілітації? І, до речі, будівля, про яку йде мова, не є історичною пам’яткою, її немає в відповідному Державному реєстрі. І це – документ, а не якісь фантазії тих, хто начебто «піклується про історію».
Щодо бруківки. Будь-який водій скаже, що їздити по ній було дуже незручно, і асфальт куди більше підходить для транспорту, якого тут буде чимало. Чи можна було зберегти бруківку, яку хтось вважає історичною? Так, але це – колосальні кошти і дуже довгий час плюс унікальні спеціалісти, які вміють працювати з бруківкою. Зараз війна, і ні зайвих коштів, ні тривалого часу, ні суперспеціалістів немає. Тим більше, що унікальна бруківка збереглася поряд, по вулиці Інститутській, якщо комусь закортить побачити на власні очі «шматок історії» - будь ласка, пройдіть дві сотні метрів і дивіться на бруківку давніх часів.
Щодо паркану – це вже зовсім абсурдно. Ніякої художньої цінності він не мав, звичайна металева споруда у стилі 40-50-х років минулого століття. А те, що його будували полонені німці… Так вони будували і Баглійський міст, і житлові будинки по проспекту Ювілейному, і деякі промислові підприємства. Так що, все це теж треба оголосити «історичними пам’ятками» і ні в якому разі їх не реконструювати і не ремонтувати? Ще раз скажемо – абсурд!
Ну й хотілося б зупинитись на персонах цих так званих краєзнавців. Є, наприклад, такий собі пан Олександр Слоневський, активіст польської громади та костьолу. Пише та видає статті та книжки з історії Кам’янського, у яких іноді його відверто «заносить» - то вважає, що до приходу поляків українці тут жили, мов справжні дикуни, то пише, що німці у 1941-му були не такими вже й поганими окупантами, то ще щось подібне. Ну нехай, це – його особиста думка, і він на неї має право. А зараз, коли він так гучно піклується про історичну частину нашого міста, хочеться спитати пана Олександра – а що він особисто зробив для того, щоб зберегти Верхню Колонію, а саме там проходять всі зазначені роботи. Може, через костьол або ж через польську громаду вирішив питання матеріальної допомоги Кам’янському з Польщі, щоб відновити у нашому місті такий собі «польський куточок»? Адже є грантові програмі, у рамках яких офіційна Варшава допомагає українським містам зберігати пам’ять про своїх співвітчизників, які колись жили у наших місцях! Ну так чому ніхто не чув, що пан Слоневський допоміг рідному місту? Чи просто нести маячню у соцмережах набагато легше, аніж зробити хоч щось корисне?
Пише свої дописи й інша «краєзнавчиня» - Любов Алексієвська, яка сама себе називає Люба Кам’янська. Її «козир» - це постійні дописи в Інтернеті, де вона намагається розмірковувати на всі теми: історія, культура, благоустрій, житлово-комунальне господарство тощо. При цьому у більшості з цих тем вона повний невіглас, але ж попатякати дуже хочеться, аби свою значимість підкреслити.
До речі, про щось дійсно корисне від Алексієвської. Є інформація, що вона більш-менш регулярно організовує та проводить екскурсії для всіх бажаючих по історичній частині нашого міста. Справа, звісно, хороша, але – пані Любов бере з екскурсантів гроші! І от тут є питання – а чи зареєстрована вона як приватний підприємець або ж чи працює на якусь туристичну фірму? І з тих грошей готівкою, які вона отримує за екскурсії, платяться податки у міський та державний бюджети? Щось здається, що жодної копійки від цієї пані у бюджети не надходить. Тоді про яку користь для Кам’янського та України взагалі йде мова?
Але й це ще не все. Здебільшого на екскурсії до Алексієвської ходять школярі, і вона водить кварталами старого міста цілі дитячі групи. Тоді ще одне питання – а чи пройшла вона інструктаж з техніки безпеки? Адже їй конче потрібно знати правила дорожнього руху, щоб, не дай Бог, жодна дитина не потрапила під машину, а їх тут їздить чимало. Або зараз, коли в Україні війна, пані Люба повинна чітко знати, що робити на випадок повітряної тривоги – куди вести дітей в укриття, як надавати першу допомогу на випадок якоїсь надзвичайної ситуації і ще багато іншого. Чи є в неї всі ці знання та вміння? Щось здається, що навряд чи. І Департаменту з гуманітарних питань міськради, мабуть, треба було б ретельно вивчити «екскурсійно-підприємницьку» діяльність цієї пані. А міській владі негайно подарувати секції «історичного» паркану панам Слоневському та Алексієвській. Куди вони ці секції подінуть – то вже хай самі й вирішують.
А взагалі, хочеться нагадати, що країна, яка воює і хоче перемогти, живе під гаслом: все для фронту, все для перемоги! Чи може, хтось не дуже хоче перемоги у цій війні, тому й ставить палі в колеса створенню центру реабілітації для українських воїнів?...