Нині на хвилі активного становлення нового демократичного суспільства кожен вважає, що має право відкрито коли завгодно і де завгодно говорити все, що йому в голову влізло. Особливо коли мова йде про сторінки в мережі Інтернет… Тут чого тільки не почуєш. Який бруд туди тільки не зливається… Читаєш ці дописи та коментарі під ними та жахаєшся від рівня культури людей, їх озлобленості до оскаженілості… А що? Вони ж мають право… А де ж право тих, чиє ім’я вони паплюжать, бути захищеними від несправедливих наклепів, від поверхових суджень, різких висловлювань на їх адресу та людської нетерпимості?! Коли читаєш ці гнівні рядки «правдошукачів» так і хочеться запитати: «А судді хто?» А й справді, хто стоїть за красивим підписом «Голова первинної профспілкової організації «Освітяни Придніпров’я»? Давайте розбиратися!
Невеличка довідка для роздумів.
З’явилася ця організація 25 липня 2018 року акурат у той день, коли профспілковий комітет первинної профспілкової організації департаменту з гуманітарних питань міської ради розглядав подання директора департаменту Онищенко Т.Я. про надання згоди на звільнення методиста методичного кабінету при департаменті Долини Лариси Миколаївни за прогул. Відчувши, що запахло смаженим, Лариса Долина швидко вийшла цього ж дня з членів профспілки і одразу створила власну профспілкову організацію «Освітяни Придніпров’я», яка, до слова, складається аж!!! з трьох осіб. Цього ж дня пані Лариса обрала себе головою новоствореної організації і розпочала священну війну за справедливість з усім департаментом та його директором Тетяною Онищенко зокрема. Треба віддати шану цій заповзятій жінці, оскільки всі ці маніпуляції вона встигла здійснити протягом увага !!! одного свого робочого дня, оплаченого департаментом! Ідея створення Долиною профспілки полягала в тому, що це був ідеальний інструмент, який давав можливість уникнути звільнення, адже за законом роботодавець може звільнити члена виборного органу профспілки за наявністю згоди цього виборного органу. Далі справа була за малим - розпіарити новостворену спілку як таку, що бореться з корумпованими посадовцями за права скривджених. А зводилася вся діяльність до майже щоденних постів на власній сторінці у фейсбуці з інформацією про життя-буття Лариси Долини: тут і вітання з усіма підряд святами від голови профспілкової організації «Освітяни Придніпров’я», і старі фотографії з колишнього освітянського життя, а все для того, щоб не дати про себе забути. А між цими всіма мі-мі-мішними постами вкидалася інформація для невтаємничених про те, як вона, Долина, начебто успішно викриває корупційні схеми в освіті міста, порушує кримінальні справи. А для того, щоб було про що писати, щоб отримати ці факти корупційних «діянь», пані Лариса навіть організувала «гарячу» лінію. Та, на превеликий жаль Долини, окрім неї, інших викривачів корупційних дій директора департаменту Онищенко не знайшлося. Кримінальні справи проти Тетяни Онищенко, якими вона так бравувала, були закриті, бо, як кажуть, висмоктані з пальця.
Не раз в своїх дописах Долина хизувалася перемогою в судових справах проти Онищенко, вихвалялася кількістю складених на директора департаменту адміністративних протоколів, але давайте розберемося, що то були за протоколи! Тетяна Онищенко притягалась до адміністративної відповідальності за ненадання Долині атестаційних листів та кваліфікаційних посвідчень інших працівників департаменту, і не тому, що керівниці так захотілося, а тому що методисти методичного кабінету не є посадовими особами органу місцевого самоврядування і не дали згоди на поширення інформації про себе!
Та далі - більше… Лариса Миколаївна через рік після звільнення ініціювала перевірку департаменту інспекцією Держпраці. Ви спитаєте, чому пані Лариса, людина обізнана в трудовому законодавстві, чекала аж рік, щоб поновити свої права? А справа в тому, що метою цих звернень було отримати середній заробіток за весь час затримки виплати їй аж 300 грн. А як відомо,чим більший термін, тим більше грошей. Тож «правда» Долини не без прицілу на власну вигоду!
А зараз трохи про інспекцію… Хто хоч раз стикався з перевірками Держпраці, той знає, що без протоколу чи фінсанкцій тут не обійдешся. Наш департамент таким екзекуціям піддавався тричі, тривали тортури з восьми ранку до дев’ятнадцятої години без виходу на обід… і так три місяці. А ще й пану інспектору довелося возити в область купу документів, які готувалися в авральному порядку, як кажуть, «з сьогодні на вчора» на тисячі сторінках. Фіналом всього цього стало притягнення директора департаменту Онищенко до адміністративної відповідальності за порушення порядку обліку робочого часу, невиплати середнього заробітку за час перебування Долини у судах у робочий час.
Зверніть увагу, що кожен напрямок роботи здійснює певний працівник, і було б логічним, у разі виявлення порушень, всі претензії висувати до нього, та, на жаль, стягнення застосовуються до керівника, і Онищенко, як справжній керівник, всю відповідальність взяла на себе.
А тепер поговоримо про те, за що все ж таки була звільнена Долина. Лариса Миколаївна позиціонує себе як людину з чистим сумлінням, що бореться за правду з тотальною несправедливістю проти неї. За роль жертви, зіграну не раз у судах, їй можна було б давати Оскар. Та правда далека від того, якою хоче її бачити пані Лариса. Коли розпочалася вся «возня» навколо атестаційних листів, Долина, відчувши, що не вдається довести свою версію про підробку документів (а її має бути завжди зверху), розпочала боротьбу з департаментом інформаційними запитами. Перемогти такою зброєю було зась, та сала за шкуру залити - запросто. Тож цілими днями, Долина в робочий час клепала запити та заяви, відволікаючи від роботи всіх працівників департаменту необхідністю відписуватися на них. А таких «листів щастя» було ні багато ні мало близько двохсот. Зрозуміло, що після такої активної діяльності друзів у Лариси Миколаївни в департаменті не додалося, а відверто кажучи, всі колеги від неї відвернулися. Оскільки в стінах рідного департаменту вже стало не зовсім затишно, то Лариса Долина, завантаживши всіх колег роботою, стала ходити у відпустки. Протягом 2017 року вона сходила у відпустку аж 24 рази і відпочила 115 днів, ще 7 використала для походів до суду. У 2018 році за 3 місяці роботи брала відпустку 12 разів. Зважте, що весь цей час хтось мав виконувати її роботу. Тож коли в черговий раз Долина зібралася у відпустку, їй було відмовлено. Але це не зупинило пані Ларису, вона самовільно увільнилася від роботи, за що і була в подальшому звільнена.
Зараз «правдоборець» Долина намагається в суді поновити своє право ходити коли заманеться у відпустки, в робочий час писати запити і займатися чим завгодно, окрім роботи.
Чому колектив департаменту саме зараз вирішив звернутися до громадськості з цим листом, тому що амбіції профспілки з 3 чоловік, жоден з яких не є працівником департаменту, досягли апогею.
Протягом цього тижня Долина, як голова первинної профспілки іменованої «Освітянини Придніпров’я» (відразу видно, що у профспілці освітяни), двічі звернулася до міського голови з проханням розірвати трудовий договір з Онищенко, як з такою, що порушує трудове законодавство. Очевидно згадала Лариса Миколаївна, як свого часу з вимогою про звільнення її з роботи до управління освіти звертався профспілковий комітет СЗШ №44, керівником якої вона була. Як підставу своїх вимог зазначив жорстокі авторитарні методи керівництва трудовим колективом, що постійно принижували честь і гідність людини, призводили до постійних стресів і нервових розладів педагогів, створювали нездоровий психологічний стан.
З 68 вчителів, які обирали директора таємним голосуванням, жоден не віддав свого голосу за Долину.
А тепер вона вважає, що має моральне право захищати освітян і ставити себе на один щабель з Тетяною Яківною.
Свого керівника, на відміну від Долини, готовий захищати кожен член нашого колективу. Вона хоч вимоглива, але справедлива, порядна і людяна. Професіонал, фанат своєї справи. Освіта міста під її керівництвом невпинно розвивається, з’являються хороші традиції, відчувається новий стиль мислення, прагнення суттєвих змін. Можливо, саме це викликає таку жовчність заздрісників.
І на останок… Як можна, називаючи себе освітянкою, лити постійно бруд на освіту. Мабуть тому, що цінності, як відбитки пальців, у кожного свої!
Колектив департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради.