17 березня в Україні – День працівників ЖКГ та День мобілізаційного працівника.
Свята та пам’ятні дати 17 березня
17 березня в Україні – День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення (відзначають щороку третьої неділі березня), День мобілізаційного працівника.
Також сьогодні – останній день Масляної. Проводи Масляної традиційно супроводжувалися спалюванням опудала Зими. Останню неділю перед Великим постом називають Прощеною неділею. Згідно з традицією, цього дня при зустрічі потрібно просити один в одного пробачення, а відповідати: “Бог простить, і я прощаю”.
У світі відзначають День Святого Патрика – покровителя Ірландії.
17 березня в історії
17 березня 1674 року гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича проголосили гетьманом “обох берегів Дніпра”.
Сім’я Самойловича переїхала на Лівобережжя за часів Хмельниччини. Там юнак, син священника, здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Але замість того, щоб піти до духовенства, подався до армії. Там він будував кар’єру, поступово зблизившись із гетьманом Дем’яном Многогрішним. За його часів Самойлович у 1669 – 1672 роках був генеральним суддею. Але в 1672-му очолив змову проти гетьмана за підтримки московських сил. І в результаті здійснив переворот. 17 червня 1672-го Самойловича обрали гетьманом. На той час на Правобережжі владу ділили Петро Дорошенко (підтримуваний татарською та османською армією) та призначений поляками гетьман Михайло Ханенко. 5 жовтня після військових успіхів українсько-османсько-татарської армії поляки змушені були підписати Бучацький мирний договір, відмовившись від частини територій та визнавши владу Дорошенка на Брацлавщині та Південній Київщині. Дорошенка проголосили гетьманом Правобережжя.
Однак мирні угоди порушувалися, й бойові дії тривали також у 1673-му. Самойлович бачив у міжусобицях, що відбувалися на Правобережжі, реальну можливість об’єднати Україну “під однією булавою”. Він також виступив проти Дорошенка. Гетьманом “обох берегів Дніпра” Самойловича спочатку проголосили виключно формально – коли його військо перейшло Дніпро, обложило Чигирин, а правобережні полки почали приєднуватися до нього. За таких умов у Переяславі скликали раду, на якій польський ставленик Ханенко склав із себе дуже формальні гетьманські повноваження, а старшини Правобережжя проголосили новим гетьманом Самойловича. При цьому реальної влади на Правобережжі він не отримав. Адже Петро Дорошенко за підтримки турецького війська продовжив бойові дії – вони йшли до 1676 року. Тоді, 19 вересня, правобережному гетьманові довелося здати Чигирин і зректися. Його вивезли до Москви, де Дорошенко присягнув на вірність цареві та став воєводою у В’ятці. Самойлович же залишився “гетьманом обох берегів Дніпра”, проводячи абсолютно промосковську політику. Він займався примусовим переселенням українців на Лівобережжя, попри всі канони церковного права підпорядкував українську православну церкву Московському патріархату (самовільно передавши від Константинопольського). Але вся ця антиукраїнська діяльність йому не допомогла. У 1687-му “московські господарі”, незадоволені невдалим походом козаків проти кримських татар, звинуватили Самойловича в зраді. Його позбавили гетьманства та заслали до Сибіру, де він і помер через три роки. А новим гетьманом став Іван Мазепа, який спочатку здавався московитам “своїм хлопцем”.
17 березня 1874 року народився майбутній перший та єдиний президент Карпатської України Августин Волошин.
17 березня 1917 року в Києві створили Українську Центральну Раду.
17 березня 1940 року харківські танки вперше увійшли до Москви. Цього дня там завершили пробіг двох перших танків Т-34, які сконструювали та виготовили у Харкові – на ХПЗ (зараз – завод ім. Малишева).
Розробка танків, яким судилося стати легендарними, була дуже непростою. Її супроводжували зміни керівництва заводу та конструкторів та звичні для 1930-х арешти й репресії. Після цих пертурбацій головним конструктором призначили Михайла Кошкіна. Саме він представляв результати напрацювань (не лише своїх і своєї команди, а й багатьох попередників – відсторонених, звільнених та засуджених) на нараді Народного комісаріату оборони 28 квітня 1938 року. Цими результатами були ескізи двох танків – гусеничного та колісно-гусеничного. Оскільки думки розділилися, то вирішили робити обидва варіанти. Ці танки (А-20 та А-32) були готові наприкінці квітня 1939 року, а потім проходили низку різнопланових випробувань, їх удосконалювали, посилювали броню тощо. У грудні 1939-го з двох варіантів для подальшого розвитку обрали все ж таки гусеничний – А-32. Йому надали назву Т-34. До березня 1940-го завод мав побудувати два таких танки та закінчити їхні заводські випробування. Бойові машини були готові на початку 1940-го. Але щоб урочисто показати їх диктатору в Кремлі, танки мали набрати необхідний пробіг – 2000 км. І досягти цього показника до березня, коли було заплановано демонстрацію, не встигали.
“Саме тоді Кошкін вирішив перегнати танки своїм ходом за маршрутом Харків-Бєлгород-Орел-Москва і назад, щоб вони пройшли відстань, передбачену програмою випробувань, і показати “Вождю народів” нові машини у Кремлі. Навколо цього пробігу є багато чуток, зокрема завдяки фільму “Головний конструктор”, що вийшов у 1980-му. У стрічці пробіг представляється мало не партизанською витівкою директора заводу і головного конструктора. Насправді все було після схвалення наркомату оборони. Особисто Ворошилов дав “добро” на пробіг”, – пише про події інформаційне агентство Міноборони України “АрміяInform”.
Перед пробігом на Т-34 замінили двигуни, що практично виробили ресурс. Харківські танки вирушили на Москву вранці 12 березня та 17-го прибули на місце. Після всіх демонстрацій та наступних нарад Комітет оборони 31 березня рекомендував негайно запустити Т-34 у масове виробництво.
17 березня 1943 року сталася одна з трагічних подій часів Другої світової війни та окупації України – Різанина в Ремелі. Цього дня спільний військовий підрозділ нацистських есесівців та польського батальйону шуцманшафту знищив населення села Ремель на Західній Україні. З понад 500 мешканців вдалося вижити лише 73 людям. Учнів місцевої школи спалили живцем в одному з господарських будинків.
Ця акція була нібито каральною – за діяльність УПА проти німецьких загарбників. Однак підтверджень, що в селі був осередок УПА, вбивці не збирали. Вони просто мстилися за напад воїнів Української повстанської армії на нацистську комендатуру в містечку Олександрія, а також залізничний міст. Напади сталися на початку березня. А місцевий польський поміщик Колодзєйчик навмисно надав нацистам неправдиву інформацію про те, що в Ремелі є осередок УПА. Не зрозуміло, на яку вигоду для себе розраховував Колодзєйчик, але заслужив лише смерть. Один із небагатьох мешканців села, що вижили, – місцевий хлопець зумів пробратися до будинку поміщика та вбив його. Ім’я месника невідоме.
17 березня 1969 року уродженка Києва Голда Меїр стала прем’єр-міністеркою Ізраїлю.
17 березня 1995 року Верховна Рада України скасувала неконституційну посаду президента Криму.
17 березня 2022 року в Харкові після російських обстрілів розпочалася масштабна пожежа на ринку “Барабашово”.
Церковне свято 17 березня
17 березня – Сиропусна неділя, прощена, Спомин Адамового вигнання з раю. Вшановують пам’ять преподобного Олексія, людини Божої. Олексій був сином римського сенатора Євфіміана. Батьки вирішили одружити сина з дівчиною царської крові. Але, залишившись після весілля віч-на-віч з дружиною, Олексій віддав їй свій золотий перстень і поясну пряжку зі словами: “Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, поки не оновить нас своєю благодаттю”. Потім він вийшов з кімнати та тієї ж ночі залишив батьківську хату. Олексій відплив на схід, де просив милостиню у храмі в Едесі та молився. Він провів там 17 років – у притворі храму Богородиці. А потім Богородиця з’явилася уві сні церковному сторожу та відкрила, що жебрак Олексій – це людина Божа. Коли ж жителі Едеси почали його шанувати, Олексій таємно втік. Корабель, на якому він плив, збився з курсу та прибився до берегів Італії, неподалік Риму. Олексій побачив у цьому божий промисел і пішов у дім батька, впевнений, що його не впізнають. Він попросив притулку у батьків як жебрак. І батько виділив йому місце в сінях дому і наказав носити злиденному їжу зі свого столу. Так Олексій жив ще 17 років. А коли наблизився час його смерті, святий написав записку батькам та дружині, описавши все своє життя, в тому числі й те, що знали тільки близькі. Коли його тіло знайшли, в руці померлий тримав записку. Прочитавши записку, батьки та дружина з плачем припали до святого. Ложе з тілом святого Олексія виставили посеред центральної площі. Навколо нього сталося багато чудес та зцілень. Побачивши все це, імператор Гонорій та Папа Інокентій I самі несли тіло святого в похоронній процесії.
Народні прикмети
Східний вітер у Прощену неділю – до швидкого потепління, південний – до теплої погоди з дощами, а північний – до холодів.
Сни у Прощену неділю є віщими, тож необхідно їх запам’ятати.
Якщо на вулиці чимало птахів — буде тепло;
Якщо ніч на 17 березня безхмарна, то весна буде теплою.
Що не можна робити 17 березня
Не можна пити алкоголь та їсти м’ясні страви.
Не можна лаятися, конфліктувати, лихословити та сваритися.
Не можна вишивати, шити, в’язати та займатися рукоділлям.
Не можна займатися тяжкою фізичною працею та роботою по дому.
Не можна не пробачити людині, яка цього дня просить вибачення.
Після трапези не можна прибирати зі столу. Краще накрити те, що залишилося, білою скатертиною.