Державна служба з питань праці (https://dsp.gov.ua), її територіальні підрозділи, а також ПФУ та Федерація профспілок України (https://www.fpsu.org.ua) продовжують консультації в режимі «онлайн» з питань трудового і соціального права для працівників і бійців трудового фронту. З офіційними відповідями держорганів на актуальні питання у сфері трудових та інших правових відносин ми систематично знайомимо наших читачів. Ось деякі з них.
Хто з новоприйнятих працівників може не надавати трудових книжок?
Відповідає Федерація профспілок (https://www.fpsu.org.ua).
Відповідно до частини другої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати крім інших документів, трудову книжку. При цьому в нормі зазначено, що трудова книжка подається у разі наявності.
Трудових книжок не матиме:
- працівник, який приймається на роботу вперше;
- працівник, який втратив трудову книжку;
- працівник, у якого відсутній доступ до трудової книжки внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або трудова книжка, якого залишилась на тимчасово окупованій території чи у зоні проведення бойових дій.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.
В свою чергу працівнику, який втратив трудову книжку та працівнику, у якого відсутній доступ до трудової книжки внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або трудова книжка, якого залишилась на тимчасово окупованій території чи у зоні проведення бойових дій відповідно до Розділу V Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі — Інструкція № 58) має бути виданий дублікат трудової книжки.
Чи можна прийняти на роботу прибиральницею жінку, яка має дитину до 3 років?
Відповідає Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (https://kyiv.dsp.gov.ua).
Прийняття на роботу жінки, яка має дитину віком до 3 років, можливе, і законодавством не передбачено заборон чи обмежень для цього.
Навпаки, закон захищає таких працівниць – роботодавець не має права відмовити у прийнятті на роботу через те, що жінка має маленьку дитину (частина перша статті 184 Кодексу законів про працю України).
Як діяти роботодавцю, коли працівник порушив режим лікування
Відповідає Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (https://www.facebook.com/pfvinobl).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку листок непрацездатності, що передбачено ч. 1 ст. 23 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник здійснює контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймає рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат, розглядає причини і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
Відмовити в призначенні або припинити виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності страхувальник може у випадку встановлення факту порушення пацієнтом призначеного режиму лікування.
До порушення режиму лікування може бути віднесено:
- відмова від госпіталізації;
- невиконання рекомендацій лікаря;
- самовільне залишення закладу охорони здоров'я;
- навмисне заподіяння шкоди своєму здоров'ю;
- симуляція хвороби, тощо.
У випадках коли лікуючим лікарем встановлено даний факт, формується новий медичний висновок із зазначенням дати та виду порушення режиму лікування.
Слід пам’ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV, застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, не виконують рекомендацій фахівців з реабілітації, не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Оскільки в електронному листку непрацездатності не вказується весь період порушення режиму, а лише дата початку порушення, для недопущення нецільового використання коштів, з метою встановлення всього терміну порушення режиму, страхувальнику слід звернутись з відповідним запитом до лікувального закладу, що сформував медичний висновок, або до територіального органу Пенсійного фонду України.
Розлучена жінка виховує дитину. Чи має вона право на додаткову соціальну відпустку як одинока мати?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці (https://zt.dsp.gov.ua).
Ні, немає. Одинока мати - це мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком. Факт розлучення батьків не є ознакою набуття жінкою статусу «одинока мати».
Для підтвердження статусу жінки, що виховує дитину сама, працівниця має надати будь який документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.
Відпустка за сумісництвом. Працівник працює на основному місці роботи і за сумісництвом з грудня 2024 року, два дні в тиждень по дві години. Планує піти у відпустку за основним місцем роботи на 14 календарних днів. Як оформити відпустку на місці роботи за сумісництвом? Чи може ця відпустка бути такої само тривалості, як на основному місці роботи?
Відповідає Федерація профспілок (https://www.fpsu.org.ua).
Оскільки відповідно до статей 21, 1021 КЗпП сумісництво є окремим трудовим договором, а щорічна основна відпустка надається за відповідний робочий рік, який відліковується з дати укладання трудового договору, то звертаємо вашу увагу, що робочі роки за основним місцем роботи і за сумісництвом, навіть якщо сумісництво внутрішнє, будуть різними. Відпустки надаватися будуть за відповідні робочі роки і оформлюватися або окремими наказами, або окремими пунктами наказу (для внутрішніх сумісників).
Відповідно до підпункту 5 частини 7 статті 10 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оскільки вами зазначено, що працівник як сумісник працює з грудня 2024 року, то він вже пропрацював безперервно шусть місяців, тому має право на відпустку повної тривалості. Щорічна основна відпустка за сумісництвом надається за заявою працівника одночасно з наданням щорічної основної відпустки за основним місцем роботи, оскільки надання таких відпусток одночасно є гарантією відпочинку працівника.
Оскільки надання відпустки за сумісництвом, як за окремими трудовим договором, здійснюється за тими самими нормами Закону № 504, то відповідно до статті 12 працівник-сумісник, маючи право отримати відпустку повної тривалості, може виявити бажання отримати її частину, тобто використати 14 календарних днів, а невикористані дні використати згодом. Для цього він має подати відповідну заяву. При наданні 14 календарних днів відпустки буде дотримано норму статті 12 Закону № 504 щодо поділу відпустки на частини і використання неподільної частини тривалістю 14 календарних днів.
Що стосується ситуації щодо робочого часу працівника-сумісника, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону № 504), зараховуються час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, тобто весь період роботи з грудня 2024 року по, наприклад, 25 липня 2025 року, зараховується в стаж для надання щорічної основної відпустки.
Чи може працівник з нефіксованим робочим часом вимагати від роботодавця укладання трудового договору на повну зайнятість?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці (https://www.facebook.com/groups).
Так. Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору.
За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.
У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
Чи може голова фермерського господарства працювати за сумісництвом повний робочий час?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці (https://www.facebook.com/groups).
Так, може. Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю поширюється на всіх працівників, у тому числі тих, хто працює за трудовим договором з фізичними особами.
Частина 2 статті 27 Закону України «Про фермерське господарство» визначає: трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а залучених працівників – законодавством про працю.
Обмежень щодо працевлаштування голови фермерського господарства або його суміщення з іншою роботою закон не містить. Тож така особа може працювати за трудовим договором (контрактом) на іншому підприємстві, у тому числі на повний робочий час.
На яких роботах не можуть працювати жінки?
Відповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці (https://www.facebook.com/groups).
Якщо подивитися на статистику стосовно зайнятості жінок і чоловіків в українському суспільстві, то зайнятими є приблизно 63 % жінок і 68 % чоловіків. Отже, жінки на рівні з чоловіками як здобувають вищу освіту, так і залучені до ринку праці.
Утім, є винятки. Згідно зі ст. 174 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Відповідно до ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Ігор Ворон, юрист