12 липня цього року на офіційному веб-сайті Верховного Суду (supreme.court.gov) була опублікована важлива правова інформація про один із правових висновків Касаційний цивільній суд у складі Верховного Суду щодо здійснення постійного догляду за особою, що його потребує за станом здоров’я, для звільнення з військової служби. Про це зараз розповімо більш детально.
Декілька слів про фабулу справи
Військовослужбовець ЗСУ вказував, що доглядає за своїм дідом – особою з інвалідністю, та бабою, яка за станом здоров’я обмежена в пересуванні. Рапорт про звільнення його з військової служби в запас із підстав постійного догляду за родичами залишено без руху через відсутність доказів того, що він дійсно є єдиною особою, яка здійснює догляд за родичами. Заявник просив суд встановити факт того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворими дідом та бабою для звільнення з військової служби.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки законодавством визначено позасудовий порядок встановлення статусу надавача соціальних послуг.
Правова позиція ВС
КЦС ВС при перегляді судових рішень зробив такі правові висновки.
Якщо факт, який має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України встановлення судом факту, про який просив заявник, не передбачено, тому суди попередніх інстанцій підставно вдалися до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Колегія суддів ВС погодилася з висновками судів про те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Так, порядок вирішення питання щодо можливості оформлення постійного догляду за особами, які потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги» та низкою підзаконних нормативно-правових актів.
Проаналізувавши зазначені норми, КЦС ВС, вказав, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі безкоштовно довідки.
Також Верховний Суд зазначив, що аналогічно законодавець унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду в законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.
Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади передбачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка з урахуванням наданих районним (міським) ТЦК та СП матеріалів складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Такий акт є одним із документів, які надаються військовозобов’язаним до ТЦК та СП для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Надані заявником докази не свідчать, що він використав позасудовий порядок встановлення факту того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворими дідом та бабою.
Висновки. Законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров’я потребує соціальної послуги з догляду, у зв’язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Для довідки
З постановою Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 283/1199/23 (провадження № 61-12851св23) можна ознайомитися тут: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119579700.
Ігор Ворон, юрист