За безліччю корупційних скандалів та «зашкварів», які зараз буквально стрясають Україну, мало хто звернув увагу на новину про те, що центральна влада має намір повністю забрати у місцевих бюджетів кошти, які надходять як податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) від військових та правоохоронців, для чого прийняти спеціальний закон. Причина називається одна – у офіційного Києва не вистачає грошей на війну.
Є така стара істина – якщо у держави не вистачає грошей, то мудрий уряд намагається втілити в життя якісь нові механізми залучення коштів до держбюджету. Наприклад, заохотити розвиток малого і середнього бізнесу, бо чим більше успішних бізнесменів – тим більше податків. Або створювати нові робочі місця, бо кожне робоче місце – це податки у бюджети всіх рівнів. Або ж виводити економіку на міжнародний рівень, щоб заробляти валюту, яка теж поповнить скарбницю держави. А ще – скорочувати витрати держави, особливо на утримання апарату.
А ось, скажімо так, не зовсім мудрий уряд діє простіше – підвищує податки та намагається вилучити кошти у місцевих громад, при цьому зовсім не думаючи про наслідки таких кроків. На жаль, до другого типу урядів відноситься і нинішній Кабінет міністрів України, і ми це добре бачимо на прикладі Кам’янського.
Кілька місяців тому уряд повернув акцизний збір на автомобільне паливо. Ринок зреагував майже миттєво – пальне за автозаправках значно подорожчало, через це полізли нагору ціни на продукти харчування і цілий ряд непродовольчих товарів. Потім малому та середньому бізнесу підняли, точніше, повернули податки з 2% (які ввели на початку війни) до 5%, та ще й знову розпочали кампанію по обов’язковому застосуванню касових апаратів. Результат – деякі бізнес-структури припинили існування або ж «пішли в тінь», а ті, що залишились, були вимушені підняти ціни на свої товари та послуги. І, нарешті, от вже другий тиждень у нашому місті йде кампанія по боротьбі з торгівлею безакцизними тютюновими та алкогольними виробами, а також з тими, у кого не все гаразд з ліцензіями. Звісно, з такими явищами боротися треба, але ж не під час війни! Куди як правильніше було б прийняти на період військового стану спеціальні закони, які б спрощували та здешевлювали отримання ліцензій та акцизних марок. Тоді б торгівля працювала, а так – десятки зачинених торгівельних точок і десятки, а то й сотні людей, які зовсім лишились без будь-якої роботи. Невже держава від цього виграла? Чи в уряді України користуються девізом такого собі народного депутата Данила Гетьманцева, який вважає, що бізнес «потрібно пощипати, як гусака» за допомогою податків. Всі ті, хто більш-менш знаються на економіці, кажуть – від дій такого «щипача» нічого гарного в країні не буде. Як не буде добра і від роздутого державного апарату, астрономічних зарплат чиновників та народних депутатів, колосальних витрат коштів держбюджету на сумнівні закупівлі.
Тепер про ініціативу Кабміну вилучити у місцевих громад кошти, які надходять як ПДФО від військових та правоохоронців. Що ж, давайте подивимось на цифри. Згідно офіційних даних, за період 2022-2023 року, тобто за час війни, місцеві громади України отримали загалом 106,4 мільярда гривень від «військового» ПДФО, 45% яких тут же було направлено на допомогу ЗСУ. Причому ця допомога надається оперативно – командирам військових частин не потрібно місяцями погоджувати це питання у Міноборони, місцеві ради швидко за запитами військових виділяють кошти та забезпечують доставку придбаної на ці кошти матеріальної допомоги безпосередньо у підрозділи ЗСУ. Слід зазначити, що процедура цієї допомоги максимально прозора – державні органи завжди мають можливість перевірити, куди витрачені кошти і куди поїхала допомога.
Також місцеві бюджети взяли на себе дуже важкий тягар у період війни, а саме – допомога переселенцям, забезпечення повноцінної роботи лікарень, де лікуються поранені Захисники, турбота про сім’ї загиблих (згадайте, як кілька днів тому у Кам’янському сім’я загиблого Захисника отримала квартиру за рахунок міського бюджету) та багато інших витрат. Витрати тут на 77%(!!!) перевищили суму коштів, яка надходить від «військового» ПДФО. При цьому держава, на жаль, ніяк не компенсувала місцевим громадам такі виплати.
Якщо наступного року, як пропонує Кабмін, «військовий» ПДФО заберуть у місцевих громад, вони втратять, за різними розрахунками, до 25% бюджету, або й третину. Немає потреби казати, що це буде катастрофою для міст та сіл України. Адже попереду – важка зима, не виключені відключення енерго-та-теплопостачання населених пунктів, і саме на плечі, а точніше, на кишені місцевої влади ляже турбота про забезпечення життєдіяльності медичної та освітньої сфер, усієї інфраструктури. Звідки брати на це гроші, якщо заберуть «військовий» ПДФО? Або ж – центральна влада анонсувала підвищення заробітньої плати педагогам, при цьому розмір субвенцій в державного бюджету на це відверто недостатній. А на підтримку сфери охорони здоров’я субвенції з держбюджету на наступний рік зовсім не передбачені. Цікаво, звідки місцевим громадам з «обрізаними» бюджетами та відсутністю державних субвенцій брати на все це гроші?
Окрім того, є інформація про подальше подорожчання електроенергії, водопостачання, газу та тепла. І як тоді місцевим бюджетам утримувати дитячі садки, школи та лікарні?
Реальний компроміс пропонують у Асоціації міст України – залишити «військовий» ПДФО у місцевих бюджетах, при цьому 70% з цих надходжень витрачати лише на допомогу ЗСУ, допомогу переселенцям, будівництво захисних об’єктів та розвиток військово-промислового комплексу. Щодо «невійськового» ПДФО, пропонується залишити на місцях 64%, що дасть громадам забезпечити більш-менш нормальне фінансування життєдіяльності населених пунктів України. Всі ці пропозиції офіційно направлені президентові Володимиру Зеленському. Є велика надія, що він прислухається до голосу громад і не допустить їх знекровлення під час війни.
Звісно, хтось може заперечити – мовляв, у містах кошти витрачаються не завжди розумно – на дороги, ліхтарі, стадіони, тобто на все те, що може поки що почекати. Так, подібні випадки в Україні є. Але ж є і механізми державного контролю за бюджетними витратами, і система «Прозоро», і контроль громадськості. І саме ці механізми повинні працювати, а ніяк не механізми «обскубування» місцевих громад. Бо ж відомо, що сильні громади – сильна держава. І навпаки…