19 січня цього року на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua) було опубліковано інформаційне повідомлення про одну цікаву справу, в якій не останню роль зіграв поліграф (в народі називається «детектор брехні»), який використовувався однією із сторін судового спору як доказ. Зараз розповімо про цю справу більш детально.
Фабула справи
У справі, що розглядалася, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він надав у позику відповідачці 250 тисяч доларів США, на підтвердження чого вона власноруч написала боргову розписку та зобов’язалася повернути йому кошти в розмірі 250 000 доларів США до 1 червня 2019 року, а саме: «Я, ОСОБА_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 13 вересня 2011 року, взяла в борг суму коштів в розмірі 250 000 дол. США у ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 01 листопада 1996 року. Зобов`язуюсь повернути повністю суму в розмірі 250 000,00 дол. США до 01 червня 2019 року. У випадку не повернення грошових коштів в установлений строк нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний прострочений місяць».Відповідачка своїх зобов’язань за договором позики не виконала та згодом стала ухилятися від повернення суми боргу.
Відповідачка заперечувала проти заявлених вимог, посилаючись на те, що грошових коштів за розпискою від 19 лютого 2019 року вона не отримувала, грошових коштів для повернення боргу не мала. Зазначала, що вказану розписку написала під примусом позивача.
Згідно з висновком за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа у цивільній справі №589/4601/21 від 10 серпня2022 року, у відповідачки виявлено реакції: які свідчать, про те, що відповідачка не отримувала грошові кошти у розмірі 250 000 дол. США від позивача за розпискою від 19 лютого 2019 року; які свідчать, про те, що відповідачкаотримала від позивача за весь період відносин не більше 2 000,00 дол. США; які свідчать, про те, що відповідачканаписала розписку від 19 лютого 2019 року на суму 250 000 дол. США за вимогою позивача.
Рішення судів першої та другої інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов’язань і, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення, а й передачі грошової суми позичальнику.
Рішення та правова позиція Верховного Суду
29 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відповідачки у справі справа № 589/4601/21 (провадження № 61-13788св23), постановив:
1) касаційну скаргу відповідачки залишити без задоволення;
2) рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 8 травня 2023 року, додаткові рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Сумського апеляційного суду від 5 вересня 2023 року залишити без змін.
Касаційний цивільний суд (КЦС)у своєї постанові зазначив, що у разі пред’явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов’язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, Верховний Суд, встановивши, що відповідачка на підтвердження факту отримання від позивача грошових коштів написала власноруч розписку, у якій зобов’язалася повернути отриману в позику суму коштів, погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що між сторонами спору виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі позики. З огляду на дійсність такого договору, неоспорення сторонами його умов у встановленому законом порядку, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачкою своїх обов’язків з повернення грошових коштів у встановлений договором строк висновки судів щодо наявності підстав для стягнення суми неповернутого боргу є законними, обґрунтованими та справедливими.
Щодо висновку за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа КЦС зауважує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, визначеними Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України. Тобто висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 89 ЦПК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з урахуванням правильно встановленої правової природи спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку, що наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року не спростовує як факту отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позики.
Наша довідка
Згідно статі 1046 Цивільного кодексу України «Договір позики»«1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.»
Згідно статі 1047 ЦК «Форма договору позики» «1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.
2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.»
З постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 589/4601/21 (провадження № 61-13788св23) можна ознайомитися за адресою:https://reyestr.court.gov.ua/Review/115423804.
Ігор Ворон, юрист