Виконання судових рішень щодо іноземців: що передбачено законом?

Надіслав: ilona , дата: чт, 09/05/2024 - 08:59
бл

3 вересня цього року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на своєму офіційному веб-сайті (https://just-dnipro.gov.ua) надало цікаві роз’яснення про те, як виконуються судові рішення щодо іноземців. Розповімо про це більш детально.

Загальні принципи виконання судових рішень щодо іноземців

Кожен, хто проживає в Україні, незалежно від громадянства, має знати свої права та обов'язки, особливо у випадках порушення законодавства. Виконання судових рішень щодо громадян інших держав в Україні – це питання, де закон чітко визначає свої межі, забезпечуючи рівність для всіх учасників процесу. Які заходи застосовуються для примусового виконання рішень щодо іноземців? Розглянемо це детальніше.

Правовий статус іноземців у виконавчому провадженні

Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон). Згідно зі статтею 77 Закону, до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб застосовуються положення цього Закону. Таким чином, іноземці мають ті самі права та обов’язки щодо виконання судових рішень, що й громадяни України, а саме:

- право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, та мати доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження;

- право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця в порядку, встановленому Законом; надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у виконавчих діях, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом;

- право обирати, до якого органу пред’являти виконавчий документ для примусового виконання – до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця;

- право укладати мирову угоду, яка затверджується (визнається) судом, що видав виконавчий документ;

- обов’язок не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну реєстрації) або місцезнаходження; а боржник-фізична особа – також про зміну місця роботи;

- інші права та обов’язки, передбачені Законом.

Заходи примусового виконання

Також державний виконавець застосовує до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб всі передбачені статтею 10 Закону заходи примусового виконання рішень, такі як:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної та творчої діяльності;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;

- вилучення у боржника та передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені Законом.

Відповідальність за невиконання судових рішень

Зазначимо, що відповідальність у разі невиконання рішення, передбачена статтями 75 та 76 Закону, поширюється на іноземців, осіб без громадянства та іноземні юридичні особи на рівні з громадянами України. У разі невиконання рішень виконавець може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або органів охорони державного кордону з поданням про заборону в’їзду в Україну чи депортації за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Ігор Ворон, юрист